Статті

1. Визначення помилки

Прискіпливість — дріб'язкові докори, акцентування уваги на найменших невідповідностях тому, що вважається нормою.

2. Близькі за значенням слова: в'їдливість.

3. Словесні прояви помилки:

«Як стоїш...»;

«Що це у вас за зовнішній вигляд!»;

«Ти як за столом сидиш?»;

«Що у вас за вираз обличчя!».

«Що це за справи?»;

«Хто залишив це тут?»;

«Не так, не там, не те!»;

«Чому це ви не зробили!?» та інші.

4. Форми прояву

Звичка думати про те, хто, де і в чому неправий. Уявне перебирання чужих помилок (і пошук, як би іншим на це вказати) та емоційне переживання з цього приводу: «Ах, вони, ну що ж вони роблять!».

Докірливі роздратовані зауваження з побутових питань: «Знову ти подряпав виделкою сковорідку!», «Чому тарілка знову стоїть на полиці не тим боком?». При цьому «порушення» може бути незначним. Порядок розташування тарілок насправді може бути різним, але йому надається надмірне значення.

Прискіпування до висловлювань, звичок і рис характеру людей (недоброзичливе прагнення виставити помилку напоказ, а не підказати, як її виправити). Наприклад: «Що сидиш — знову лінуєшся!», «От, знову ти забуваєш ключі невідомо де!», «Запізнюєшся на 2 хвилини, між іншим!».

Педантичне виправлення не настільки значних порушень за кимось (і бажано на очах у людей, щоб присоромити). Наприклад, бабуся ходить за дорослими дітьми по дому й поправляє стільці, покривало, одяг — їй до всього є діло, що і як лежить, стоїть, висить.

Прискіпливість до себе: до зовнішності, до свого одягу, до найменших промахів, до недосконалості характеру (тобто не просто аналіз недоліків і помилок, а докори собі через думку, що все повинно бути якось по-іншому, «нормальніше», як у всіх людей тощо).

Прискіпливість до обставин, ситуацій — «А чому так, а не інакше?», «Чому знову навколо все валяється?». Це не настільки важливо, але людину воно хвилює, тому що вона зациклена на цьому, наприклад, на надмірній чистоті або на тому, що розходиться із загальноприйнятим розумінням та інші.

5. Механізм помилки

Дотримуючись хибної думки: «Якщо хоч щось найменше не відповідає нормі, то треба обов'язково звернути на це увагу, щоб усе терміново виправити», людина починає прискіпуватися до всього — до інших, до себе, до життя.

Прискіпуючись до людей, людина хоче вказати їм на їхні помилки не для того, щоб допомогти, а саме висловити своє невдоволення — через те, що якісь вчинки дратують, злять, не дають спокою («не роблять по-моєму, значить — треба вказати, щоб виправляли, тут уже не до хорошого ставлення»).

Відбувається це через небажання зупинитися й подумати: чи треба зараз «тикати» комусь носом у порушення? І чи є це взагалі порушенням? (Є випадки, коли прискіпуються і до правильного вчинку — наприклад: «Ти що ж це, не випив із нами? — що ти, розумніший за всіх, чи що!?»). І, можливо, не іншу людину треба «переробляти», а мені в чомусь змінитися? Усі ці «небажання» — різні варіанти лінощів.

У багатьох випадках основою прискіпливості є звичка до свого укладу життя, уявлення про те, як треба правильно жити (відмова від того, щоб розглянути інші варіанти).

До прискіпливості безпосередньо веде закостенілість. Закостеніла у своїх переконаннях людина важко приймає інше, нове, відмінне від звичного. Їй легше прискіпатися, зробити зауваження, ніж прийняти іншу думку (або інший підхід до справи): «Робити будемо так, як я сказав, а все, що не по-моєму — порушення». Часто прискіпуються саме до того, що незвичне, а тому здається чимось ненормальним. Наприклад, батьки чоловіка прискіпувалися, що невістка буряк у суп не пережарює, а кладе варити, хоча суп виходив смачний.

Можна відзначити, що причиною цього буває егоїзм і категоричність («Одна думка — неправильна, а друга — моя»). Коли немає бажання переглянути свої погляди й «м'якше» ставитися до ситуації, то людиною керує думка: «Ах так, ви смієте не робити так, як мені треба!» і тому «такого терпіти не можна!» — звідси народжується бажання робити зауваження, «щоб переробити всіх під себе». Егоїстичне бажання «щоб усі були зручними мені» штовхає людину до того, щоб усіх «переробляти» по дрібницях.

Підозрілість і недовірливість також ведуть до прискіпливості — коли людині здається, що всі налаштовані проти неї, що про неї хтось щось говорить за спиною, замишляє. У такому разі людина може прискіпатися до будь-якої дрібниці: «А чого це ти на мене так дивишся? Чим незадоволений?», «Чого ви до кімнати заходили? Піти щось украсти?», «Що ти там шепочеш? Про мене?».

Особиста неприязнь, ненависть до людини, упереджене ставлення також породжують прискіпування. Коли людина здається свідомо «поганою», «зловмисником», «негідником», то можна прискіпатися до всіх її вчинків, навіть правильних: «Від нього чекай підступу!». Наприклад, чоловік покинув дружину й дітей, а потім пошкодував про вчинок і став допомагати їм, захотів помиритися. А дружина не вірить, що людина може виправитися, вважає його негідником і тому «про всяк випадок» прискіпується до всіх його слів і дій: «Не в тому магазині продукти купив!» (не тієї фірми), «Ця машинка дитині не потрібна, у неї інші є!», «Це ти просто підлещуєшся хочеш!».

В окремих випадках в'їдливість виникає через гидливість, коли в людини підвищена чутливість до якихось проявів настільки, що доходить до відрази. Наприклад, людина відмовляється жити у квартирі, побачивши в ній таргана: «Ось, тут комахи, не треба мені такого!» або постійно робить зауваження іншим: «У тебе вічно котячий пух на кофті, навіть гидко!», «Від тебе цибулею пахне!», «А у твоїх батьків усі каструлі старі, дивитися неприємно!».

Прискіпуються і через ідеалізацію. Коли хочеться надто багато від людини (наприклад, щоб дружина була і домогосподаркою, і секретарем, і особистим перукарем, і заступником по роботі...), тоді починаються прискіпування: «Чому це я не отримую всього, що мені треба? Як це, не встигла? А де надруковані документи? А де чай із цукерками?». Також і якщо надто завищені вимоги до якості справи, тоді як на практиці можливий не тільки найвищий рівень її виконання, то людина прискіпується до якості. Наприклад, часу на городі вистачає тільки на те, щоб полити, а господар бурчить: «От, а чому цю грядку не пропололи? А чому тут листя не зібране?».

Коли людина через завищене зарозуміння бере на себе завдання контролювати життя інших, що вони роблять правильно, а що ні, вона починає до них прискіпуватися — «А чого знову кудись пішли?», «Я ж вам казала, що треба по-іншому робити» тощо.

6. Шкода

«Прискіпливість завжди неприємна, а як риса характеру — нестерпна…» (Б. Грасіан). Прискіпливу людину вважають важкою у спілкуванні, з нею неприємно, її намагаються уникати.

Через звичку дорікати з будь-якого приводу з'являється незадоволеність собою, іншими людьми, життям (їй «усе не так»). Людина насамперед дуже втомлюється сама від своїх прискіпувань.

Люди можуть у відповідь на прискіпування почати робити все «з точністю до навпаки», навмисно (особливо молодь або діти). Наприклад, якщо батьки прискіпуються до зухвалої зовнішності підлітка, то він, найімовірніше, прикрасить себе ще більше (у кращому разі). Таким чином, прискіпуваннями можна швидше досягти зворотного ефекту.

Коли прискіпливість людини вже переходить усі межі (вона просто вже не дає людям спокою), їй можуть мстити, шкодити у відповідь або вживати заходів, щоб позбутися цієї людини (оскільки її вже просто бояться, вона набридає до крайності). Наприклад, начальник відділу так довів підлеглих своїми зауваженнями, що вони написали скаргу вищому керівництву. А від надто прискіпливої тещі діти віддали перевагу якнайшвидше з'їхати, і вона залишилася сама.

Прискіпуючись до кожної дрібниці в собі чи в інших, людина не бачить ситуацію загалом. Вона чіпляється за те, що їй не подобається. Перестає цінувати те хороше, що є в ситуації, у неї й в інших людей. Отже, не бачить, як, спираючись на позитивне, поліпшити цю ситуацію та стосунки з людьми.

7. Мотиви й альтернатива

8. Способи подолання помилки та профілактика

«Хто хоче поблажливості до своїх недоліків, нехай буде поблажливим до недоліків інших» (Горацій).

Реальні порушення, небезпечні для життя, вказувати без емоцій чи оцінок, а як факт, який обов'язково потрібно виправити: «Цим проводом більше користуватися не можна, тому що ізоляція пошкоджена, прибираємо його».

Завжди пояснювати, чому краще так не робити (або робити саме так), і показувати конкретну шкоду простими словами. Наприклад: «Якщо в такому вигляді йти влаштовуватися на роботу, можуть сприйняти як несерйозну людину, краще вдягнути ось це», «Якщо так перевантажувати пральну машину, вона пропрацює тиждень і зламається, а потім доведеться купувати нову», «Коли працюєш за комп'ютером у темряві вночі, зіниця розширюється від темряви, але водночас у неї потрапляє надто багато світла від екрана, очі перевантажуються, тому зір погіршується. До того ж очі й так втомлюються за день».

Краще одразу пропонувати правильне рішення, бажано в позитивній формі, спочатку відзначаючи хороше: «Молодці, суп вчасно зварили! Мій улюблений, з локшиною! Тільки давайте наступного разу солити його трохи менше, а зараз розведемо його, тоді буде взагалі чудово!».

9. Інша крайність

Байдужість, потурання.

10. Позитивні якості

Доброзичливість, об'єктивність.

11. Позитивна якість, яку помилково приймають за прискіпливість

Спокійне вказування людині на помилку з урахуванням її готовності це сприйняти. Контроль дрібних порушень там, де цього вимагають правила, — наприклад, ретельне коригування тексту, призначеного для іспиту, або контроль пожежної безпеки.

Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.
____________
Рисунок створено з використанням ChatGPT (GPT-5.6 Sol, OpenAI, 2026)

1. Визначення помилки

Підбурювання — спонукання когось до почуттів, слів або дій, що завдають шкоди.

2. Близькі за значенням слова:

Спокушання, провокація, підбурювання, під'юджування, намовляння, підмовляння.

3. Словесні прояви помилки:

«Ходімо, покуримо!»;

«Так, це погана справа… Але давай-но спробуємо!»;

«Тебе принижують, а ти мовчиш, відповідай йому!»;

«Ну, вдар мене, вдар! Злякався?»;

«Вийдемо, поговоримо!?»;

«А тобі слабо?»;

«Випий до дна, доведи, що ти не слабак!»;

«Тобі що, найбільше треба?»;

«Зроби, як тобі сказали, чи ти мамин синочок?»;

«Даремно ти собі багато чого не дозволяєш, один раз живемо» та інші.

4. Форми прояву

Батьки своєю поведінкою підбурюють дітей до необдуманих вчинків. Наприклад, разом із дітьми переходять дорогу в недозволеному місці («Один раз можна, коли поспішаєш»), на очах у дітей обманюють одне одного, курять, лихословлять (та інші способи подати дитині «поганий приклад»).

Гучні висловлювання в громадських місцях, щоб «завести» всіх на участь в обговоренні. Наприклад, одна людина починає лаяти продавців, ЖЕК, чиновників, уряд і цим провокує інших на осуд, обурення, злість.

Поведінка, яку важко спокійно терпіти, провокування інших на відповідні негативні дії. Наприклад, людина постійно «дістає всіх» своєю поведінкою: бурчить, занудствує, підбурюючи інших до нетерпимості, крику тощо.

Надання людині доступу до інформації, яка свідомо її підбурює (такої, що гарантовано введе її в емоційний стан — з урахуванням її схильностей). Наприклад, сказати заздрісній людині, наскільки більше отримують її колеги.

Підштовхування інших до порушення трудової дисципліни — коли самому хочеться порушити, але не вистачає лише компанії. Наприклад, деякі працівники на виробництві підмовляють інших піти з роботи до закінчення робочого дня: «Керівника ж немає на місці, можна піти й раніше».

Налаштовування людей проти когось (хто здається «поганим») — постійні критичні висловлювання: «Щоб усі його зненавиділи».

Підштовхування молодих батьків до помилок у вихованні та догляді за дітьми. Наприклад, сусідка радить матері більше годувати маленьку дитину морквою й горіхами, а в неї починається алергія. Або неспокійні сусіди кажуть: «Ваша дитина дуже бігає, шумить, нам крізь стіну чути, як вона машинки катає» — і підштовхують батьків до надмірної суворості до малюка (тепер уже й машинки катати не можна).

Відмовляння людей від правильних дій або розумних планів (підбурювання до бездіяльності). Наприклад: «Та навіщо тобі ремонт, дах ще не тече!», «Навіщо тобі з дитиною на море їхати, там спекотно й нудно», «Не витрачай гроші на навчання, усе одно все забудеш!».

Провокування одне одного на порушення правил безпеки в побуті: «Не вимикай плиту, нехай вариться, зараз тільки сміття винесемо й повернемося», «Та смикни сильніше за цей шнур, що він там у розетці застряг!?», «Трусни як слід по монітору, може, запрацює».

Підмовляння когось займатися тим, що буде шкідливим для здоров'я саме цієї людини (хоча іншим може бути корисним) — через неуцтво. Наприклад, дорослий син переконує батьків зайнятися екстремальними видами загартовування (скупатися в ополонці). Або батьки змушують доньку займатися гімнастикою, хоча їй це шкідливо через особливості зв'язок.

Прагнення «поділитися з друзями» своїми шкідливими звичками — «за компанію». Наприклад: «Ти що, у нас ще досі не куриш? Ех, шкода, от посиділи б тут разом, поспілкувалися...», «А я ось вино зробив сам, ходімо куштувати!», «Зіграймо через мережу!» (на комп'ютері).

Людина своїм способом життя підбурює інших. Наприклад, людина лихословить, збирає плітки про когось тощо, а інші цим «заражаються» (звикають до цього як до «звичного тут способу спілкування»).

У нетверезій компанії «друзі» підмовляють одного зі своїх сісти за кермо й покататися, «щоб було веселіше» — «Або тобі слабо?».

Залишаючи свої речі без нагляду, людина підбурює тих, хто схильний до крадіжки (залишений верхній одяг у поліклініці біля кабінету лікаря, недбало кинута сумка на роботі, гроші в кишенях пальта), вважаючи, що нічого страшного не станеться: «Начебто навколо нормальні люди, а я ж швидко повернуся».

Багато господинь підбурюють себе й оточення до переїдання, готуючи їжу на свята у великих кількостях і вмовляючи всіх скуштувати, накладаючи великі порції, вважаючи, що на столі всього має бути вдосталь, головне — смачно нагодувати родину, гостей.

Людина розповідає іншим плітки про сусідів і родичів, вважаючи, що в цьому немає нічого поганого, і підбурює їх до неприязні, ворожнечі, лайки.

Глузування, насмішки над людьми провокують образи, небажання спілкуватися та інші.

5. Механізм помилки

В основі підбурювання лежить помилкова думка: «Я нічого поганого не роблю, і нічого страшного від цього не станеться (кому не подобається — можете не слухати, не дивитися)».

Тут людині лінь замислитися про наслідки: а що буде далі? Чи сподобається це мені самому? Хіба я цього хотів? Іноді людина провокує іншу на поганий вчинок і до кінця не усвідомлює, до чого це може призвести.

Тому всі види підбурювання мають спільну рису — небажання думати. Звідси — переконання, що «та нічого не станеться», «нічого страшного», «трохи можна», «спробуємо й кинемо», «один раз — не шкідливо», «раз мені допомогло, то й іншим допоможе» та інші.

Безпечність, легковажність («та нічого страшного») призводять до того, що людина, наприклад, і сама не дотримується правил безпеки, і підштовхує інших до порушень. Наприклад, удома полиця ледве тримається й може впасти на голову, а глава сім'ї переконує всіх, що нічого страшного, ще багато років провисить, і ніякого ремонту починати не треба, «краще полежимо — фільм подивимося».

Через самовпевненість («Я все знаю», «Я дуже розумний і досвідчений») людина дає іншим невідповідні поради й цим підштовхує людей до помилок. Наприклад, бабуся, яка радить батькам одягати дитину тепліше, вважає себе досвідченою («Я ж двох виростила!»), але не враховує, що для іншої дитини корисне зовсім інше (їй особисто краще не перегріватися).

Така самовпевненість разом із неуцтвом призводить до того, що людина підштовхує інших до занять, які можуть бути й корисними для неї особисто, але для інших вони шкідливі. Наприклад, людині сподобалося займатися якимось видом спорту, і вона вмовляє всіх друзів теж піти на заняття («Що мені корисно, те й усім корисно!»), хоча для декого саме цей вид спорту буде шкідливим через фізичні особливості.

Забобони, керування упередженнями, передбаченнями сильно підбурюють людей до помилок. Наприклад, жінка дізналася, що вони з чоловіком «не збігаються за гороскопом», і сама провокує руйнування сім'ї, з будь-якого приводу нагадуючи чоловікові про те, що «нам разом узагалі жити протипоказано» — («Ну, зрозуміло, чому в нас усе так, ти ж Козоріг, а я Телець»).

Хитрість і користь підштовхують людину розв'язувати свої проблеми «чужими руками» і спеціально підшукувати собі виконавців своїх намірів. Наприклад, людина хоче щось украсти, і щоб самій залишитися «осторонь», вона навмисно підбурює іншого: «А тобі слабо?», «Та зроби, порахуємося».

6. Шкода

Показавши поганий приклад дітям, батькам важко перевиховувати їх, доводячи, як треба правильно чинити, тому що вони вже втратили авторитет.

Підбурюючи «друзів» їздити в нетверезому стані, людина потрапляє в аварію, отримує важку травму. У неї виникають фінансові труднощі — щоб відновити здоров'я, потрібні чималі кошти.

Втягуючи інших у конфлікт, людина погіршує взаємини з ними.

Якщо людина підбурює інших іти з роботи раніше, то в неї псуються стосунки з колегами, оскільки запланована робота залишається невиконаною, також з'являється занепокоєння, що можуть помітити перебування в робочий час в іншому місці.

Якщо жінка одягається дуже зухвало, то провокує чоловіків на нав'язливість, насильство, може стати жертвою.

Коли людина недбало ставиться до своїх речей (залишає на видноті гаманці, мобільні телефони чи інші предмети), то може їх позбутися.

Втрачається повага й щирість до такої людини, яка звикла підбурювати й провокувати людей.

Якщо своїми свідомо підбурювальними діями штовхнути людину на сильні почуття, то цим можна завдати серйозної шкоди її життю та здоров'ю (наприклад, довести літню людину до нападу).

7. Мотиви й альтернатива

8. Способи подолання помилки та профілактика

Є низка правил безпеки, які порушувати шкідливо. Треба просто привчити себе їх дотримуватися.

Якщо виникло бажання дати комусь пораду, то припустити, що для мене може бути добре й корисно одне, а для інших — зовсім інше.

Не нав'язувати людям нічого. Наприклад, ніколи не змушувати дітей їсти.

Привчати себе перед кожною дією думати про її наслідки. Наприклад, якщо говорити дитині: «Та гаразд, один раз зуби не почистимо — не випадуть», то вона може це правило застосувати не один, а багато разів.

Якщо справді треба щось зробити (або запропонувати іншому зробити), то для цього мають бути серйозні аргументи. Наприклад, якщо один із подружжя переконує іншого взяти кредит (або купити машину), то до аргументів має бути доданий точний розрахунок коштів і план дій. Тоді й буде видно, авантюра це чи справді реальний захід, який буде під силу.

Якщо в колективі є людина, яка легко підбурюється на погане (наприклад, колега на роботі легко «заводиться» на політичні суперечки, а бабуся в сім'ї занедужує, коли дізнається новини про чергову катастрофу на кораблі), то краще не повідомляти таким людям інформацію, яку вони не готові сприйняти спокійно.

«Частіше зважуй, що і кому говорити про все» (Горацій).

9. Інша крайність

Відмова від спілкування та взаємодії з людьми — «Краще вже нічого не буду робити, аби чого не вийшло».

10. Позитивні якості

Схвалення, підбадьорювання, підтримка.

11. Позитивна якість, яку приймають за підбурювання

Схвалення, підбадьорювання, спонукання до позитивного — слова або дії, спрямовані на пробудження інтересу до добра, розумного.

Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.
____________
Рисунок створено з використанням ChatGPT (GPT-5.6 Sol, OpenAI, 2026)

«Ми відповідальні не лише за те, що робимо,

а й за те, чого не робимо»

Ж. Мольєр

1. Визначення помилки

Безвідповідальність — невиконання обов'язків у встановлений строк або належним чином, небажання передбачати наслідки свого вибору.

2. Близькі за значенням слова:

Необов'язковість, неправдиві обіцянки, невиконанність, безпечність, самоусунення, недбалість, ненадійність.

3. Словесні вирази помилки:

«Нічого не знаю — моя хата скраю»,

«Я зробив так, а якщо когось такий результат не влаштовує, то нехай самі роблять»,

«Так-так, я ж обіцяв зробити ще минулого місяця: от із понеділка точно почну…»,

«Вийде — зроблю, не вийде — обійдуться»,

«На наш вік вистачить, а після нас — хоч потоп»,

«Що з мене взяти, я людина маленька»,

«Пунктуальність — це не мій "коник"»,

«І так зійде»,

«Зроблю як-небудь, коли-небудь…»,

«Я просто забув — пізніше зроблю»,

«Так закрутилася, що не встигла твоє замовлення вчасно зробити»,

«Ну, не зробив, ну і що? Так обійдешся», та інші.

4. Форми прояву

Пошук виправдань для невиконання доручень і обов'язків.

Безвідповідальне ставлення до свого здоров'я (не звертати уваги на перевантаження, біль, внутрішній дискомфорт тощо).

Запізнення на зустрічі — «Нічого страшного, подумаєш, пізніше прийду».

Невиконання доручень, обов'язків у колективі: на роботі, у сім'ї — «Обійдуться без мене», «Стільки людей, хтось та й зробить».

Самоусунення від виховання дітей, пояснюючи це нестачею часу, і перекладання відповідальності за їх виховання на інших — на родичів, на педагогів.

Приймати рішення, не замислюючись про наслідки. Наприклад, взяти додому тварину, а потім не доглядати за нею, не вигулювати її.

Порушення правил (дорожнього руху, техніки безпеки тощо), інструкцій (з охорони праці, пожежної безпеки тощо), вважаючи, що нічого страшного не станеться.

Обіцяти іншим людям, часто поспіхом, на ходу, в запалі неодмінно виконати щось, навіть не замислюючись, чи вийде це насправді.

Забути зробити обіцяне, вважаючи, що якщо забув «не зі зла», то й відповідальності за це не несеш.

Давати обіцянки, які людина не збирається виконувати, щоб від неї в цей момент відчепилися, сподіваючись потім якось «викрутитися».

Та інші.

5. Механізм помилки

В основі безвідповідальності лежить переконання, що краще ні за що не відповідати («Якщо не брати на себе жодних обов'язків, то й відповідальності ніякої нести не треба»).

Небажання виконувати роботу, яку необхідно робити («Нецікаво, не хочеться»), призводить людину до необов'язковості: «Якщо не хочу робити, то й не буду».

Однією з причин виникнення безвідповідальності є небажання виконувати обов'язки, дотримуватися режиму дня, дисципліни, вважаючи, що це нецікаво, неважливо, сподіваючись, що за це не спитають. Тоді, наприклад, керуючись миттєвим бажанням і безпечністю: «Якщо начальства немає на місці, можна піти з чергування, навряд чи щось станеться», людина може порушити свої посадові обов'язки.

Небажання долати труднощі під час виконання дорученої справи й думка «Хто везе, на тому і їдуть» сприяють самоусуненню.

Легковажне ставлення до своїх слів призводить людину до неправдивих обіцянок. Людина вважає, що головне — пообіцяти, а там якось буде («Якщо не зможеш виконати — нічого страшного, усяке в житті буває»). Вона не замислюється, що може підвести інших — «Подумаєш, пообіцяв, ну, не зміг».

Також причиною безвідповідальності є нерішучість. Людина не бере відповідальності за якусь справу, боячись поганої думки про себе з боку оточення, самоусувається лише тому, що це не вважають крайнім.

Залежність від комфорту, дрібних зручностей стає перешкодою для виконання обіцянок. Наприклад, змінилися погодні умови (дощ або мороз), людина передумала їхати на зустріч, де на неї чекали, де вона була потрібна.

Також до самоусунення, безвідповідальності призводять егоїзм і пасивність: «Нехай в інших про це голова болить, а мені й так добре». Наприклад, колективу потрібно в зимовий час підтримувати плюсову температуру в приміщенні, щоб не зіпсувався комп'ютер, не перемерзли речі, якими всі користуються. А людина вирішує для себе, що є інші люди, які зроблять це без її участі.

6. Шкода

Безпечне ставлення людини до свого здоров'я призводить до хронічних захворювань.

Людина, яка самоусувається від колективних справ заради розв'язання своїх проблем, покладається лише на власні сили, оскільки не вміє і не вчиться взаємодіяти в колективі.

Безпечність під час виконання важливих, необхідних справ призводить до матеріальних втрат. Наприклад, під час перекриття даху порушили технологію покрівельних робіт («І так зійде»), дах почав протікати, довелося переробляти (купувати новий матеріал).

Виконуючи свою роботу неналежним чином, неякісно (як-небудь), людині не завжди вдається достатньо заробляти, доводиться часто змінювати роботу. Це небажання і невміння працювати не дає їй можливості набути позитивного досвіду та впевненості у власних силах.

Коли людина не виконує обіцяного, вона підводить людей, які на неї сподівалися, будували плани, розраховували на її допомогу. Це створює про неї негативну думку в оточення. Людина втрачає їхню довіру.

Невиконанність призводить до незавершеності справ. Справи накопичуються, а людина потім в авральному режимі змушена їх доробляти.

Недбале ставлення дорослих до поведінки дітей часто призводить до трагедій. Наприклад, дитина може випасти з вікна, залишеного відчиненим.

Безвідповідальність людини до свого способу життя («Мені байдуже до наслідків») призводить до набуття негативних рис характеру, веде до залежностей (алкогольної, комп'ютерної, ігрової тощо).

Безвідповідальна людина сприймає відповідальність як покарання, обтяження, тому вона відмовляється від можливості виконати доручену справу, а отже, і від набуття позитивного досвіду.

Постійне самоусунення від колективних справ, від своїх обов'язків робить людину пасивним спостерігачем. Вона проживає своє життя у відмові від відповідальності, а отже — від активності, яка сприяє її розвитку.

7. Мотиви й альтернатива

8. Способи подолання помилки й профілактика

Щоб відповідально підійти до справи, обмірковувати всі варіанти її виконання, чітко й чесно визначити для себе: за що я сьогодні відповідаю, де я можу проявити ініціативу і як досягти якісного результату.

Не треба брати на себе більше, ніж необхідно для досягнення результату.

«Подумай, чи правильним і чи можливим є те, що ти обіцяєш, бо обіцянка є боргом» (Конфуцій).

Поставити собі за мету не виправдовуватися браком часу, а навчитися так його розподіляти, щоб його вистачало на необхідні справи.

«Характер — це готовність взяти на себе відповідальність за своє власне життя» (Д. Дід`єн). Відповідальність — це коли проявляєш ініціативу. Якщо людина робить те, чого вона справді хоче, вона починає шукати не виправдання, а можливості. Наприклад, щоб знайти хорошу роботу, людина розвиває професіоналізм, комунікабельність, інші корисні навички. Так само і в будь-якому питанні та сфері життя.

Учитися співпрацювати з людьми, а для цього виробляти в собі якості, які ми самі цінуємо в інших — завжди поважають і цінують того, на кого можна покластися, хто не підведе.
«Вимагаючи, щоб відповідальність несли інші, неси її сам» (Солон).

9. Інша крайність:

Гіпервідповідальність, надмірна заклопотаність, надмірне обтяження себе.

10. Позитивні якості:

Відповідальність, надійність, виконанність, пунктуальність, ініціативність.

11. Позитивна якість, яку можуть сприймати як безвідповідальність:

Розподіл відповідальності за виконання певної частини спільної справи між членами колективу можуть сприймати як ухилення від власної відповідальності.

Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.
____________
Рисунок створено з використанням ChatGPT (GPT-5.6 Sol, OpenAI, 2026)

«Людина забобонна лише тому, що полохлива;

вона полохлива лише тому, що неосвічена»

П. Гольбах

1. Визначення помилки

Забобон — прийняття упереджень, надання значення всьому марновірному, хибному.

2. Близькі за значенням слова:

упередження.

3. Словесні вирази помилки:

«Це погана прикмета»,

«Зустріти людину з порожніми відрами — не на добро»,

«Від долі не втечеш»,

«Навели порчу (пристріт)»,

«Чекай біди!»,

«Нікуди від цього зла не подінешся!»,

«Лише надприродні сили можуть допомогти!» та інші.

4. Форми прояву

Занепокоєння, острах, страх, коли людина помічає «погану прикмету» (розсипала сіль — «Буде сварка!»).

Надання значення кожній дрібниці — з якої ноги встав, чи щасливе число тощо.

Надання значення гороскопам, астрологічним прогнозам: «Написано — не починати нову справу, то навіщо й їхати за покупками!».

Створення для себе «особистого набору прикмет»: у якому одязі йти на зустріч, щоб пощастило, а які прикраси не вдягати (бо в них колись не пощастило), особисті «невдалі» дні тощо.

Пошук ворожок, екстрасенсів, людей із «надприродними» здібностями як єдиного засобу розв’язати проблему («Іншої надії вже немає!»).

Ставлення до будь-яких не дуже приємних життєвих подій як до «покарання», страх перед невдачами, бажання «краще нічого не робити», аби лише їх уникнути.

Віра людини в пристріт, порчу як у щось неминуче, незалежне від неї. Виконання обрядів, наявність талісманів тощо, щоб запобігти шкоді від пристріту.

Бездіяльність, покірність ситуації, коли людина погоджується з упередженням, вважаючи, що все вже наперед визначено і немає сенсу «боротися», щось змінювати. Наприклад: «Це мій хрест, тепер буду страждати все життя». Та інші.

5. Механізм помилки

Забобони виникають у тому разі, якщо людині бракує досвіду та знань для пояснення будь-яких подій. Людина надає надмірного значення, вкладає особливий зміст у події (наприклад, коли послизнулася на дорозі або її звільнили з роботи) і вигадує їм неминуче продовження (наприклад, це обов'язково призведе до сварки або тепер усе життя піде шкереберть). Або вкладає особливий зміст у предмети, наприклад, купує додому ганчіркового домовика — «Тепер у сім'ї буде благополуччя!», одягає на важливу зустріч лише «щасливі» речі — «Щоб усе склалося добре». А якщо в людини хоча б раз щось збігається або їй здається, що збіглося, то в неї зміцнюється забобон. Це відбувається тому, що людина не вміє й не хоче аналізувати ситуацію, не намагається побачити логічний зв'язок між подіями і схильна бачити причину того, що сталося, в інших людях або обставинах. Таким чином формується хибна думка про те, що сталося.

Тому можна зазначити, що в основі забобону лежить небажання думати, шукати реальні причини подій, а також брати на себе відповідальність за своє життя й займати активну життєву позицію: «Не мною керують обставини, а я керую своїм життям з урахуванням реальних обставин».

Появі забобонів сприяє страх. «Страх є причиною, завдяки якій забобон виникає, зберігається і підтримується» (Б. Спіноза). З людиною, як правило, трапляється те, чого вона боїться, адже в такому разі вона несвідомо цього поганого чекає, а можна навіть сказати, що шукає. У цьому випадку ми програмуємо себе («Якщо повернуся додому і не подивлюся в дзеркало, станеться нещастя», «Якщо хочеш скласти іспит, треба покласти п'ятачок під п'яту»).

Крім того, людина може вигадувати для себе певні прикмети. Наприклад, у певному одязі їй щастить, а в певному — ні, наділяє магічною силою деякі предмети — талісманом може бути не лише якийсь традиційний предмет (коштовний камінь, статуетка, монета тощо), а й будь-який предмет, обраний самою людиною («щасливий» ґудзик). Як забобони можуть виступати не лише прикмети, а й будь-які переконання, вигадані самою людиною. Наприклад, упереджене ставлення до якоїсь людини і думку про те, що розмова з нею закінчиться погано, також можна розглядати як забобон.

6. Шкода

Накручування себе, самопрограмування і залякування себе іноді можуть призводити до хвороб (голова болить від страху, що щось станеться, або підвищився тиск, коли дізнався, що «день нещасливий»).

Забобонна людина дуже довірлива, її легко переконати у впливі будь-яких обставин, надприродних сил на її життя та в неможливості самостійно змінити ситуацію.

Така людина може легко стати іграшкою в руках недобросовісних людей, часто вона стає для них джерелом наживи. Якщо людина вірить у гороскоп, вона готова віддати чималу суму за його складання. Не вміючи налагодити взаємини в сім'ї, людина готова йти до ворожки й оплачувати послуги з привороту, відвороту тощо.

Забобонна людина схильна до апатії, фаталізму. Вона не вірить у власні сили та можливість змінити будь-яку ситуацію. У такої людини виникають думки, що їй не щастить у житті, що вона народилася під нещасливою зіркою, над нею тяжіє фатум тощо. Тому в неї немає сил для реального поліпшення свого життя.

Через забобони у людини формується багато оман, стериотипів.

Таким чином, людина не лише позбавляє себе здатності розкрити власний потенціал, змінити власне життя, а й відмовляється від допомоги, яку їй можуть надати люди, що її оточують.

7. Мотиви й альтернатива

8. Прийоми подолання помилки й профілактика

Якщо щось незрозуміло, намагатися знайти додаткові знання.

Звертатися за порадою, по допомогу до розсудливих людей. Бажано до тих, хто зарекомендував себе як розумна, розважлива людина, здатна об'єктивно подивитися на ситуацію.

Навчитися аналізувати власну поведінку, бачити логічний зв'язок між подіями та відкидати «забобонні варіанти» пояснення подій. Наприклад, відзначити для себе, що сьогодні провалив співбесіду не тому, що не ту краватку вдягнув, а тому, що поспішав під час розмови, дивився на годинник, перебивав співрозмовника і, до того ж, не вимкнув мобільний телефон (а несподіваний дзвінок став останньою краплею, яка зіпсувала все враження).

Відрізняти вигаданий забобон від реального припущення щодо майбутнього. Наприклад, якщо в сім'ї прийняте жорстоке поводження з дітьми, то в майбутньому на них чекають певні проблеми, і це можна визначити без ворожіння чи гороскопа.

Не розглядати всі неприємні для нас події як однозначні «нещастя» чи «покарання» за щось. У кожній, навіть не дуже вдалій події, можна знайти корисний досвід. Тоді не буде страху перед «неприємними» моментами життя. Наприклад, малюк сильно застудився, захворів на бронхіт і потрапив разом із мамою до лікарні. На перший погляд ситуація — «суцільне покарання», але саме в цій лікарні малюк опинився в дитячому колективі, де за тиждень навчився ходити й говорити прості слова, а також знайшов перших товаришів «по нещастю». Або, наприклад, у людини в дорозі зламалася машина. Забобонна людина скаже: «Ну от. Талісман удома забув!». А людина, вільна від забобонів, зверне увагу на багато інших речей: тепер вона знає, де розташована найближча шиномонтажна майстерня, завела нові корисні знайомства й заодно відремонтувала несправності в автомобілі.

Дивитися, яке реальне завдання стоїть переді мною зараз, і що особисто я можу зробити для його виконання (бажано якомога конкретніше). Наприклад, завдання — пройти співбесіду для працевлаштування. Реальні дії: звернути увагу на свій зовнішній вигляд, підготуватися розповісти про себе й відповісти на запитання, взяти необхідні документи. Якщо все це зробити якісно, то не знадобляться додаткові «милиці» у вигляді «п'ятака під п'яту».

Свобода від забобонів дає нам можливість бачити життя ширше та повніше.

10. Інша крайність: зневіра, скептицизм, нігілізм.

11. Позитивна якість: впевненість, об'єктивність, компетентність, пізнання.

12. Позитивні якості, які сприймаються як самолюбство: уважність до ознак зміни погоди, уміння передбачати результат за фактами.

Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.
____________
Рисунок створено з використанням ChatGPT (GPT-5.6 Sol, OpenAI, 2026)

 «Найнебезпечніша брехня — це злегка спотворена правда»

Г. Ліхтенберг

1. Визначення помилки

Спотворення — неточне відображення дійсності, неправильне сприйняття або викладення інформації.

2. Близькі за значенням слова

Брехня, перекручення, перероблення, применшення, перебільшення.

3. Тлумачення близьких за значенням слів

Перекручення — хибне тлумачення, спотворення.

Брехня — навмисне спотворення чогось, неправда.

Перебільшення — додавання зайвого, вигадування неіснуючого.

Применшення — навмисне замовчування «зайвих» деталей.

4. Словесні прояви помилки

«Точність потрібна лише в математиці»;

«Нічого страшного, якщо трохи додам від себе»;

«Розкажу так, як буде краще»;

«Прикрашу події»;

«Подам це у вигідному для себе світлі»;

«У цьому випадку не гріх збрехати»;

та інші.

5. Форми прояву

Однобоке, необ'єктивне сприйняття подій, чиїхось слів, дій, учинків через небажання дивитися на речі з різних боків.

Домислювання фактів, інтерпретування «по-своєму» побаченого або почутого через невміння чи небажання сприймати те, що відбувається, таким, яким воно є.

Приписування комусь або чомусь неіснуючих якостей, деталей тощо, віддаючи перевагу бачити цей об'єкт іншим, а не таким, яким він є насправді.

Передавання інформації «на свій лад», так, як самому зрозуміліше, зручніше, вигідніше.

Прикрашання й додавання неіснуючого під час переказу подій, щоб їх «прикрасити».

Применшення значення будь-яких подій, свідоме опущення «несуттєвих» подробиць під час передавання інформації іншим, щоб схилити оточуючих до своєї думки.

Навмисне внесення людиною змін і допущення неточностей під час виконання справи, вважаючи, що так буде краще.

6. Механізм помилки

В основі спотворення лежить хибна думка людини про те, що сприймати й передавати інформацію можна так, як їй самій зручніше, адже точністю можна й знехтувати.

Однією з причин спотворення є корисливість, коли людина викладає певні обставини, життєві ситуації у вигідному для себе світлі, щоб досягти власних цілей.

Часто це відбувається через бажання прикрасити дійсність і честолюбство. Красуючись перед людьми, прагнучи справити на них враження, здобути популярність або отримати похвалу й визнання, людина прикрашає розповідь про події, що сталися, додає від себе, перебільшує або применшує деталі, замовчуючи те, що для неї невигідне.

До брехні людину спонукають страх і недовірливість. Боячись покарання, людина применшує свою роль у тому, що сталося, навмисно спотворює події. Побоюючись побачити навколо небезпеку, вона починає приписувати людям неіснуючі риси характеру, додає до подій зайве, перекручує те, що відбувається.

Неосвіченість, недостатня грамотність і дилетантство в певних питаннях також призводять людину до спотворення. Маючи поверхове уявлення про щось, не бажаючи вникати в суть справи й здобувати знання з розглядуваного питання, людина неправильно сприймає події, процеси, людей і, відповідно, неточно відображає їх у своїх словах і діях (спотворює факти під час написання нарисів, статей, передає недостовірні, зрозумілі «по-своєму» відомості, виконує будь-яку справу, змінюючи її суть, плутаючи послідовність дій, додаючи непотрібні деталі).

Поспішність, нерозсудливість призводять до того, що людина, не розібравшись, робить неправильні висновки, неправильно тлумачить поведінку людей і події, сприймаючи їх так, як їй у цей момент зрозуміло.

На спотворення дійсності впливає будь-який негативний стан людини. Роздратовуючись, виявляючи невдоволення, людина сприймає все крізь призму неприйняття оточення. Ображаючись, вона тлумачить усе по-своєму. У стані депресії або відчаю робить висновки, що вже нічого не змінити. Терзаючи себе звинуваченнями, людина вважає, що в усьому винна лише вона сама. Перебуваючи в похмурому, непривітному стані, вона вважає, що життя лише з цього й складається.

Не бажаючи або не вміючи контролювати свій стан, помилкові дії, людина набуває звички спотворювати реальність.

7. Шкода

Спотворено сприймаючи слова або реакцію фахівців, людина може завдати собі шкоди. Наприклад: домислюючи слова лікаря, через страх і відчай людина приймає рішення про необхідність термінової операції, не зосереджуючи уваги на тому, чого можна уникнути.

Намагаючись виглядати краще, людина настільки перекручує інформацію, що зрештою постає перед іншими у несподіваному для себе світлі: хотіла як краще — вийшло гірше.

Звикаючи брехати, людина легко переходить до наклепу на інших людей, через що може бути звинувачена у неправдивому свідченні.

Батьки, вважаючи нормальним приховувати від дітей правду або при них же перекручувати відомі дітям події, самі бувають ошукані власними дітьми. У взаєминах між членами сім'ї звичними стають нещирість і фальш.

Під час спілкування з друзями та колегами, перекручуючи чиїсь слова або «по-своєму» тлумачачи вчинки людей, людина таким чином поширює плітки. Оточуючі намагаються зайвий раз такій людині нічого не розповідати, уникають її. Маючи таку репутацію, людині важче налагоджувати як особисті, так і робочі взаємини в колективі.

Недооцінюючи важливість точності в роботі, людина несе відповідальність за наслідки своїх дій. Наприклад, неточно виготовлена деталь, порушення під час складання техніки зрештою впливають на безпеку людей.

Спотворено сприймаючи дійсність, людина вже не є об'єктивною. Вона робить неправильні висновки, ухвалює хибні рішення, що призводить до важко виправних помилок і серйозних наслідків. Наприклад, молодий чоловік, неправильно витлумачивши спілкування своєї дівчини з іншим хлопцем, зі скандалом розлучився з нею, побив «суперника», за що був притягнутий до кримінальної відповідальності.

8. Мотиви й альтернатива

9. Прийоми подолання помилки та профілактика

Варто замислитися:

Чому у вас виникає потреба вносити спотворення, нехай навіть незначні?

Якби кожен перекручував усе так, як йому хочеться, що було б у підсумку?

Спотворюючи дійсність, людина думає, що тим самим вносить своє розуміння, «творчість», свої думки тощо, а насправді перекручує її.

Знання справжнього стану речей завжди краще. Недарма існує приказка: «Краще гірка правда, ніж солодка брехня».

Щоб не вдаватися до неправди через страх бути прямолінійним («рубати правду-матку»), добирайте такі слова, щоб сказати правду й водночас не нашкодити собі та людям. Допоможе в цьому відсутність пошуку власної вигоди (не думати, який матимеш вигляд, що скажуть) і доброзичливість до людей.

Учіться розрізняти, коли необхідно передати інформацію слово в слово, а коли пояснити її своїми словами, передавши суть.

Збираючи недостатню інформацію й намагаючись дивитися на речі з різних боків, ви будете об'єктивнішими.

10. Інша крайність

Скрупульозність, дріб'язковість.

11. Позитивна якість

Точність, об'єктивність, правдивість.

Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.
____________
Рисунок створено з використанням ChatGPT (GPT-5.6 Sol, OpenAI, 2026)

Мало кто задумывается, что кроме градусников опасность может подстерегать нас и в других изобретениях цивилизации. К примеру, большинство автолюбителей в курсе, что в состав аккумуляторов входит свинец и электролит, при этом, вряд ли все в полной мере осведомлены об опасности этих веществ. Электролит автомобильного аккумулятора – раствор серной кислоты, относящийся к веществам 2 класса опасности, всем очевидна ее разрушительная сила.

И лишь немногие знают, что свинец отнесен к 1 классу - наивысшему по опасности! Это сильнейший высокотоксичный яд, наряду с мышьяком, ртутью, радоном и т.п.

Свинец – это тяжелый металл, токсичен, токсичная доза 1–3 г, смертельная доза для человека 10 г, является канцерогеном. Попадает в организм через пищевод, дыхательные пути, кожу, накапливается в организме и трудно оттуда выводится, при постоянной работе с ним будут появляться различные заболевания, связанные с токсичностью свинца.

Во всем мире вредное воздействие свинца на здоровье человека в результате свинцового загрязнения окружающей среды, повышенных концентраций свинца на рабочем месте и в быту обходится человечеству невероятно дорого, вызывая распространение свинцовой интоксикации среди взрослых и детей, впоследствии долгие годы страдающих от тяжелых хронических заболеваний. Только в тех странах, где в силу специфических обстоятельств или действующего законодательства применение свинецсодержащих материалов было ограничено или находилось под контролем, проблема свинцового отравления может рассматриваться как имеющая второстепенное значение.

Источники свинцового загрязнения Во всем мире к числу шести наиболее значительных источников свинцового воздействия на здоровье детей и населения в целом, относятся следующие виды свинецсодержащей продукции:

1) Свинецсодержащие добавки в автомобильном топливе;

2) Свинецсодержащие припои, применяющиеся в изготовлении консервных банок;

3) Свинецсодержащие краски;

4) Керамические глазури;

5) Свинецсодержащие материалы в водопроводных системах;

6) Косметические товары и продукция народных промыслов (особенно азиатские и мексиканские);

7) соки, транспортировавшиеся или хранящиеся в емкостях с нарушенной технологией покрытия свинца;

8) свинцовые литеры и игрушки;

9) посуда для приготовления пищи, содержащая свинец;

10) продукты сгорания крашеных древесных материалов и отходы от батарей.

Для всех перечисленных видов продукции сегодня известны аналоги, не содержащие свинец.

В последнем столетии в результате возросшего использования свинца в промышленности, транспорте, быту существенно увеличилась доля населения, подверженного его опасному воздействию. Риск для здоровья людей, в первую очередь детей, усугубляется высокой токсичностью свинца и его способностью накапливаться в организме человека.

Для женщин свинец представляет особую опасность, так как этот элемент обладает способностью проникать через плаценту и накапливаться в грудном молоке. Воздействие свинца ухудшает работу репродуктивной системы человека. У беременных женщин повышенный уровень свинца в крови является большой опасностью. Менструальная функция нарушается, повышается вероятность преждевременных родов. Проникновение свинца через плацентарный барьер может привести к гибели плода. А у новорождённых детей повышается смертность.

Дети в отличие от взрослых гораздо легче абсорбируют свинец, поэтому группой наибольшего риска в условиях России являются дети в возрасте от 6 месяцев до 3 лет, родители которых контактируют со свинцом, и дети, проживающие вблизи автомобильных магистралей. При длительном поступлении свинца в организм возникает картина хронического отравления. Часто именно с хроническим свинцовым отравлением, порой связывают трудность обучения современных детей.

Выяснилось, что и свинец может влиять на умственные способности человека. Исследование утверждает, что умственные отклонения у некоторых пожилых людей могут быть результатом высокого уровня содержания свинца в их организме. В качестве участников было выбрано 985 пожилых людей в возрасте от 50 до 70 лет. В их организме наблюдался высокий уровень содержания свинца, поскольку до 1980-х годов этот элемент активно использовался в легкой промышленности.

Для определения связи между высоким уровнем свинца и низким уровнем умственного развития исследователи проверили содержание свинца в большеберцовой кости. Участникам также было предложено выполнить 20 когнитивных тестов, оценивающих речевые способности, скорость обработки информации, простой сенсомоторной реакции, вербальную и зрительную память и способность к обучению.

Результаты математической обработки данных показали, что высокий уровень содержания свинца в кости связан с ошибками и низкими баллами в тестах. "Анализ показал, что влияние высокого уровня содержания свинца в костях равносильно естественному процессу угасания когнитивных функций за 6 лет" — говорит Brian Schwartz, руководитель исследовательской группы.

Багатьом відома фраза: «Можливості людини безмежні». Розвитку здібностей людини присвячені зусилля багатьох педагогів і дослідників. А хто знає, скільки у кожного з нас талантів, «заритих у землю»? Навряд чи принесе користь феноменальна пам'ять людині ледачому і пасивному, а ораторські дані - похмурому, відлюдкуватому. Ці люди просто не зможуть проявити те, чим володіють.

Розкриття можливостей, а значить і повнота самого життя залежить від особистісних якостей. Одним з позитивних якостей людини є усвідомлення свого характеру, в тому числі його недосконалості. Чим вище людина в моральному відношенні, тим об'єктивніше він до себе відноситься.

Неповторні риси нашого характеру не видаються раз і на все життя, як паспорт, кожна з цих рис може бути в наших руках. Формування характеру триває протягом усього життя. Можна пустити його на самоплив, а можна керувати цим процесом відповідно до своїх бажань, цілей, планів. Тоді й життя буде не стихійним, підпорядкованим нескінченним обставинам, а усвідомленим, бажання і плани - можливими для здійснення, завдання - вирішуваними.

Робота над собою - не нудне самокопання, а цікава і творча праця, невіддільна від повсякденних справ і спілкування. Коригуючи свою взаємодію з навколишнім світом і людьми, можна змінити на краще хоча б малу частку світу, з якою стикаєшся.

Робота над собою є свідома зміна світогляду і способу життя. Зміна характеру нерідко починається саме з аналізу негативних станів або наслідків, потім визначаються причини - помилки або негативні риси характеру. Ці причини індивідуальні для кожної людини. Наприклад, причиною стану страху може бути переляк, боягузтво, гидливість (якщо це страх, наприклад, перед комахами). Розібравшись з причиною негативного стану або наслідки, набагато легше впоратися з цим станом, проблемою або складною ситуацією. Буває і навпаки: легше позбутися помилки або властивої риси характеру, якщо подивитися наперед, до яких станів або наслідків вона може призвести.

Негативний стан людини можуть бути викликані емоціями або помилковими поглядами. Ці стани можна розділити на фізичні - стан тіла (наприклад, слабкість, сонливість), психічні - відображають настрій людини (наприклад, зневіру, розпач) і інтелектуальні, що відображають помилкову життєву позицію (наприклад, максималізм). Негативні стани - це результат неправильного ставлення або неправильної реакції на що-небудь. Причиною негативного стану є помилки або хибні думки.

Помилки - це слова чи дії, що приносять шкоду кому-небудь або чому-небудь. Негативні риси характеру - це схильності до вчинення будь-яких помилок.

Наслідки - це негативні явища (факти), які відбуваються внаслідок здійснення помилок або прояви недоліків характеру. Наприклад, суперечка може бути наслідком азартності його учасників. Наслідками є також травми, хвороби, катастрофи та інші проблеми. Також будь-яка помилка може бути наслідком інших помилок.

Щоб виправити помилку, впоратися зі звичкою або недоліком, потрібно:

1. Визнати цю помилку за собою, згадавши конкретні випадки, і старатися зрозуміти причини її вчинення.

2. Усвідомити шкоду, нанесену проступком, проявом недоліку іншим людям, справам, навколишньому світу, самому собі. Для усвідомлення шкоди можна згадати не тільки реальні наслідки проступку - зіпсовані взаємини, невирішені завдання, хвороби та інші проблеми, а й подумати про те, до чого може привести цей недолік в його крайніх проявах. Наприклад, агресія - до війни, дратівливість - до руйнування сім'ї або колективу, втрати друзів.

3. Прийняти рішення з даного моменту не повторювати помилку або проступок. Свій жаль про вчинений проступок та рішення більше його не вчиняти потрібно подумки проговорити. Наприклад: «Я жалкую, що так зробив. Постараюся більше так не робити.

4. Зрозуміти, як потрібно було вчинити в ситуації, що розглядається, щоб не зробити цієї помилки.

5. Контролювати виконання прийнятого рішення.

Перелік негативних рис характеру для роботи над собою (Увага! Потрібно виконати всі вищенаведені п'ять пунктів алгоритму роботи над собою, щоб усунути недолік. Якщо пригадати помилку і не виправити подумки, то буде лише перебування в негативних почуттях):

Агітація – схиляння інших людей до прийняття певних ідей, поглядів, рішень.

Агресивність – войовничість, схильність до нападу.

Азартність – захопленість чим-небудь на шкоду іншим справам, емоційне ставлення до справи.

Амбіційність – гордовите протиставлення себе (своєї думки та дій) кому-небудь.

Балаканина – безцільні та безплідні розмови, що замінюють спілкування.

Балакучість – нестримна балакучість, вимовляння слів без мети та сенсу.

Банальність – відсутність творчого підходу.

Безвідповідальність – невиконання зобов'язань у строк або належним чином небажання передбачати наслідки свого вибору.

Безгосподарність – відсутність необхідної турботи про своє або довірене майно.

Безпідставність – відсутність обґрунтувань слів і рішень.

Блуд – інтимні стосунки (або пошук таких відносин) між незаміжніми, неодруженими людьми за відсутності згоди на створення сім'ї.

Боязкість – невпевненість у своїх діях через страх помилитися або зробити щось, що не сподобається іншим.

Боязкість – стан страху, побоювання перед чимось невідомим.

Бравада – показна відвага.

Браконьєрство – полювання, риболовля, вирубка лісу в заборонених місцях, у заборонені терміни, забороненими способами, варварське ставлення до тваринного та рослинного світу.

Бродяжництво – мандрівка без певних занять.

Бундючність – це перебільшена важливість, надмірна урочистість, пишномовність.

Буркотливість – словесний вираз невдоволення.

Бюрократизм – затягування виконання дій шляхом створення штучних перешкод.

Вбивство – позбавлення життя будь-кого.

Вигнання – насильницьке вигнання кого-небудь за межі групи, суспільства, території.

Вимагання – спроби отримати, домогтися чогось від інших всупереч їхньому бажанню та вибору.

Високомірство – зверхнє, пихате ставлення до кого-небудь (Зарозумілість – якщо хочеться підкреслити відчуття власної важливості. Гордовитість – коли мова йде про демонстративну перевагу. Чванливість – якщо йдеться про вихваляння статусом чи здобутками).

Вкрадливість – прагнення завоювати довіру кого-небудь для отримання власної вигоди.

Владолюбство – прагнення до влади, бажання командувати, керувати.

Ворожіння – спроба дізнатися про щось містичними способами; припущення, здогадки без обґрунтувань.

Вразливість – схильність до емоційних впливів.

Втручання – участь у розмовах, справах інших людей без їхньої згоди.

Вульгарність – потурання своїм або чиїмось ницим інстинктам у словах чи діях.

Гидливість – відраза до чого-небудь.

Глузливість – висміювання чиєїсь поведінки в награній формі.

Гордість – почуття власної переваги; звеличування чогось свого або привласнення собі чужих заслуг.

Грубість нетактовне поводження.

Дволикість – приховування своїх намірів; дії всупереч декларованим моральним принципам.

Демагогія – навмисне спотворення фактів для доведення своєї думки; використання аргументів, що не стосуються суті справи.

Демонстративність – дія, розрахована на публіку.

Дилетантство – спроба розв'язання питань, завдань за наявності лише поверхневих знань.

Довірливість – прийняття інформації без роздумів або аналізу.

Докір – звинувачення інших за свої нездійснені надії на них.

Доносництво – таємне повідомлення про чиїсь небажані дії.

Драматизація – емоційне сприйняття подій, перебільшення їх негативного боку.

Дріб'язковість – надання значення чомусь неістотному.

Егоїзм – обмеження свого світогляду та діяльності особистою вигодою та власними потребами.

Жадібність – прагнення мати більше, ніж необхідно.

Жарт – те, що говорять або роблять несерйозно, заради забави, розваги, сміху.

Жертвопринесення – принесення в жертву одних цінностей заради інших.

Жорстокість – відсутність милосердя, жалю в словах і діях.

Забобон – прийняття забобонів, надання значення суєтному, хибному.

Задобрювання – спроба домогтися прихильності лестощами та угідництвом.

Заздрість – почуття невдоволення з приводу відсутності того, що є в інших.

Закостенілість – несприйнятливість до нового, зацикленість на своїх поглядах, звичках, світогляді, стереотипність мислення.

Залякування – спроба налякати, нагнати страх.

Замкнутість – небажання спілкуватися, взаємодіяти з людьми.

Замовчування – навмисне приховування інформації.

Запальність – схильність до раптового бурхливого прояву почуттів, нестриманість.

Заплутаність – витіювата манера викладу.

Засудження – судження про кого-небудь лише за його проступками, недоліками.

Звідництво – посередництво між чоловіком і жінкою для сприяння вступу в інтимний зв'язок.

Зволікання – затягування виконання рішень.

Злість - роздратовано-вороже ставлення до будь-кого або чогось, недоброзичливість.

Зловмисність – умисне заподіяння шкоди кому-небудь, чому-небудь.

Злопам'ятність – непрощення заподіяної шкоди.

Злорадство – задоволення чиїмось нещастям, невдачами або отримання задоволення від цього.

Злослів'я – негативні відгуки про кого-небудь, що-небудь з метою створення поганої слави; емоційний опис чиїхось недоліків.

Злочинне збагачення – отримання вигоди від чийогось скрутного становища (проблеми, складної ситуації).

Зневага – ставлення до когось або чогось як до чогось, що не варте уваги.

Знущання – навмисне заподіяння морального або фізичного болю.

Зрада – порушення вірності або зобов'язань.

Зубріння – заучування напам'ять без розуміння змісту.

Ідеалізація – створення собі уявного ідеалу, цінностей та служіння їм.

Інтриганство – спроба досягти корисливої мети, маніпулюючи інтересами та стосунками між людьми.

Кар'єризм – прагнення досягти вигідного становища, нехтуючи вибором засобів.

Категоричність – подання своєї точки зору як єдино правильної.

Клятва – прийняття на себе зобов'язань щодо неодмінного виконання чого-небудь.

Кокетство – награна поведінка з метою привернути до себе увагу.

Контактерство – сприйняття або передача інформації без розуміння її змісту; містичний підхід до отримання або передачі інформації.

Конфліктність – схильність до з’ясування стосунків за допомогою фізичної сили.

Користь – прагнення до особистої вигоди, наживи.

Крадіжка – навмисне привласнення чужого в таємниці від власника.

Куріння – навмисне вдихання диму тютюну або інших наркотичних речовин.

Лайка – груба, образлива форма висловлювань; використання нецензурних виразів у мовленні.

Лестощі – нещире, улесливе вихваляння.

Лжесвідчення, неправдиве свідчення – поширення відомостей без впевненості в їх достовірності або свідомо неправдивих.

Лицеглядство (упередженість) – це надання переваги одним людям перед іншими.

Лінь – небажання докладати зусиль, діяти, працювати, думати, схильність до неробства.

Максималізм – крайність у поглядах, вчинках, вимогах.

Марнославство – прагнення здобути популярність, визнання іншими своїх достоїнств.

Марнотратство – нерозумна, недоцільна витрата.

Мрійництво - створення нереальних планів.

Мстивість – прагнення відповідати злом на зло.

Набридливість – одноманітне, настирливе повторення сказаного, що дратує оточуючих.

Навіювання – донесення інформації до кого-небудь насильницьким шляхом, за допомогою емоційного впливу.

Найграність – входження в роль, прийняття на себе в житті штучного образу, манірність у поведінці.

Накопичення – безглузде прагнення купувати, запасати, збагачуватися.

Насильство – емоційний або фізичний тиск з метою підкорення собі.

Насолода – задоволення, яке відчувається від угамування чуттєвих потягів.

Нахабство – зухвала поведінка, нехтування чиїмись інтересами.

Невизначеність - відсутність чітких переконань, цілей, невміння (небажання) у будь-чому розрізняти добре й погане, правильне й неправильне, визначитися з вибором, пояснити свої дії або думку.

Невігластво – небажання здобувати знання.

Невпевненість – недостатня віра у можливість здійснити бажане (необхідне, розумне).

Негостинність – відсутність привітності та уваги до гостя.

Недбалість – відсутність старання та старанності у справах, безрадісне, механічне їх виконання.

Неохайність – відсутність охайності, ощадливості, акуратності.

Непослідовність – мінливість у переконаннях, поглядах, планах.

Неприязнь – антипатія до кого-небудь через його недоліки, що затьмарюють позитивні якості.

Нерішучість – вагання в момент вибору, невміння самостійно ухвалювати й виконувати рішення.

Неробство – заповнення часу розвагами замість корисної діяльності.

Нерозважливість – відмова від логічних міркувань, установлення зв'язків між фактами та подіями.

Нерозсудливість – дії без урахування їхніх наслідків або будь-яких обставин.

Нестримність – небажання обмежувати себе у вчинках, словах, почуттях.

Нетерпимість – неприйняття будь-кого або чогось, дратівлива реакція на будь-що чи будь-кого.

Неуважність – відсутність необхідної уваги, контролю над тим, що відбувається.

Нечистота – недотримання моральної або фізичної чистоти.

Нотація – нудне повчання; нав'язування моральних правил без пояснення їхньої суті.

Обман – введення в оману з корисливою метою.

Образливість – схильність до хворобливої реакції на чиїсь слова або дії.

Обтяження – покладення обов'язків на себе або інших, без урахування реальних можливостей.

Озброєння – підготовка до ведення ворожих дій або протидії.

Осквернення – прагнення зганьбити, принизити, заплямувати.

П’янство – вживання речовин, що викликають сп’яніння.

Панібратство – спроба скоротити дистанцію в спілкуванні з кимось без його згоди.

Пасивність – відсутність активності в словах, діях, думках.

Переживання – хворобливий емоційний стан, викликаний сильним враженням від подій, вчинків; занепокоєння з приводу чого-небудь.

Переїдання – надмірне вживання їжі.

Перелюбство – порушення подружньої вірності.

Переслідування – невідступне слідування за кимось із недобрими намірами.

Перешкоджання – створення перешкод чиїмось діям.

Підбурювання – сприяння будь-кого до почуттів, слів або дій, які приносять шкоди.

Підозрілість – бачення небезпеки там, де її немає.

Підозрілість – схильність до необґрунтованих думок.

Пограбування – насильницьке привласнення чужого.

Показуха – виставлення напоказ своїх досягнень, зовнішніх даних, прикрас.

Пособництво – сприяння в поганих, злочинних справах.

Поспішність – схильність до прийняття необдуманих рішень, поспішності в діях, поспішних висновків.

Посягання – спроба незаконно привласнити чуже, розпоряджатися ним.

Потурання – відсутність дій, що запобігають вчиненню неприпустимого, протизаконного.

Похоть (пожадливість) – неконтрольований статевий потяг.

Привласнення – видача за своє чогось чужого.

Пригнічення – утиск прав, обмеження свободи дій інших силовими методами.

Примітивність – надто спрощений, аж до спотворення, підхід до справи.

Примха - потяг до чогось без мети та сенсу; невиправдана відмова від розумного.

Приниження – образа кого-небудь словом або дією; грубе вказування на недоліки.

Прискіпливість – дріб'язкові докори, акцентування уваги на найменших невідповідностях із тим, що вважається нормою.

Прискіпливість – суворе, аж до дрібниць, дотримання принципів та умовностей.

Пристосуванство – підлаштування до обставин або до людей, зміна своєї точки зору на догоду комусь.

Продажність – навмисне порушення моральних норм з метою отримання особистої вигоди.

Протекціонізм – необ'єктивний, заснований на особистих зв'язках, розподіл благ, посад, місць тощо.

Пустощі – бешкетні витівки заради забави, задоволення, розваги.

Ревнощі – болісне відчуття страху втратити безроздільну увагу до себе, хвороблива підозра у зраді.

Ризикованість – дії на удачу, в необґрунтованому розрахунку на щасливий результат, нехтування небезпекою.

Розбещення – спонукання людей до вчинення невластивих раніше помилок, проступків; низький моральний рівень поведінки, стосунків, звичаїв; статева розбещеність.

Розсіяність – стан відволікання від того, що необхідно в даний момент.

Розумування – формальні, відірвані від життя судження.

Руйнування – дії, спрямовані на розвал, знищення, приведення в непридатність.

Самість – керівництво тільки своїм (вузьким, обмеженим) досвідом в ухваленні рішень і справах; виконання справ без достатньої обізнаності та узгодження.

Самовдоволення – обмеженість тим, що вже досягнуто, відсутність прагнення на кращого.

Самолюбство – уражене почуття власної гідності, небажання визнавати свої помилки, небажання просити чи приймати допомогу, незважаючи на необхідність.

Самоправство – порушення встановленого порядку, перевищення повноважень у прийнятті рішень

Сварливість – схильність до конфліктів, причіпок, сварок, лайок.

Скарги – словесне вираження накопичених образ, перерахування негативних моментів.

Скептицизм – іронічний сумнів в чому-небудь без достатніх на те підстав.

Скупість – відсутність щедрості, небажання ділитися, дарувати.

Спекуляція – навмисне завищення вартості та значущості товарів, послуг, відносин з метою отримання вигоди.

Сперечання – участь у суперечці з метою перекласти на інших провину або вирішення будь-яких питань.

Співчуття – участь у негативних емоціях, переживаннях інших замість реальної допомоги.

Споживацтво – егоїстичне використання плодів праці інших людей.

Спокуса – потяг до чогось нерозумного.

Спотворення – неточне відображення дійсності, невірне сприйняття або викладення інформації.

Суєта – порожні марні дії, що не приносять плодів.

Суперництво – дії, спрямовані на отримання будь-яких переваг перед іншими людьми.

Сутяжництво – пристрасть до судових розглядів.

Угідництво – улесливе, догідливе задоволення чиїхось примх.

Угодівство (безпринципність) – це поступки чиїйсь думці через відсутність твердих переконань.

Уїдливість – колючі висловлювання в іронічній формі.

Упередженість – стійка орієнтація на сформовану думку про когось або про щось.

Упертість – небажання прийняти іншу думку, незважаючи на розумні аргументи.

Формалізм – виконання справи без розуміння суті.

Хвастощі – вихваляння чогось свого, своїх достоїнств, часто уявних, перебільшених.

Хитрість – подання інформації у вигідному для себе світлі; підтасовування фактів.

Хитрість – спроба домогтися свого обманним шляхом.

Холодність – ставлення без належної уваги та живої участі; відсутність милосердя, турботи, чуйності.

Хуліганство – непристойна поведінка, що завдає шкоди.

Цинізм – зневажливе ставлення до цінностей інших людей, зневага моральних норм.

Цікавість – порожній, необґрунтований інтерес.

Чревоугодие – создание культа из приема и (или) приготовления пищи.

Шантаж – спроба домогтися чогось від інших, погрожуючи викриттям.

Шахрайство – корисливі, прикриті благовидними приводами дії, розраховані на довірливість людей.

Шовінізм – боротьба за перевагу однієї нації над іншими; розпалювання ворожнечі, дискримінації та пригнічення інших народів, часто виправдовуючи агресію чи поневолення.

Шокування – спроба справити сильний емоційний вплив на оточуючих.