«Ніщо не є досконалим у всіх відношеннях»
Горацій
1. Визначення помилки:
Ідеалізація — створення для себе уявного ідеалу, цінностей та служіння їм.
2. Слова близькі за значенням:
Ідолопоклонство, фетишизм, поклоніння кумирам, обожнювання, захоплення, обожнення.
3. Тлумачення близьких за значенням слів:
- Ідолопоклонство — створення з людей ідолів та поклоніння їм (артистам, вченим тощо).
- Фетишизм — культ неживих предметів, яким приписують надприродну силу (талісмани, обереги, речі відомих людей).
- Обожнення — наділення когось надприродною, божественною силою.
4. Словесні вирази помилки:
«Я захоплений, схиляюся перед цим» «Це найкраще, що тільки може бути» «Це сама досконалість, кращого не існує» «Без цього моє життя втрачає сенс» (робота, сім’я, багатство тощо) «Моє захоплення — найцікавіше, життя — найправильніше» «Кращої роботи не знайти» «Сім’я — найголовніше в житті» «Стосунки мають бути справедливими» і т.д.
5. Форми прояву:
- Створення у думках ідеального образу людини, гідного любові й уваги
- «Любов» до об’єкта ідеалізації, невизнання його права на помилку
- Ідеалізація колективних форм, ідей, речей, грошей, видів діяльності
- Приписування об'єкту характеристик, яких він не має
- Обожнювання дітей: «діти — квіти нашого життя, ангели»
- Поклоніння кумирам: артистам, спортсменам — ототожнення з екранним образом
- Створення культу з предметів: талісманів, речей
6. Механізм помилки:
Ідеалізація виникає, коли людина уникає вирішення реальних життєвих завдань та замість цього шукає емоційні замінники. Ідеали стають ілюзією повноцінного життя, способом уникнути дискомфорту від реальності. Часто людина переконує себе, що «без ідеалів не прожити», хоча й надає їм якостей, яких ті не мають.
Так, наприклад, не бажаючи сприймати і вчитися новим методам роботи, спілкування, взаємодії з людьми, людина використовує лише один «перевірений», безвідмовний прийом («стереотипний метод»), звеличуючи його як єдино цінний досвід. При цьому вона відмовляється від інших, навіть оптимальних.
Часто ідеалізація пов'язана з емоційним сприйняттям життя, і її причиною стають вразливість і довірливість людини до чужої думки, ЗМІ та інших джерел. Легко піддаючись емоціям, не бажаючи аналізувати, людина сліпо довіряє інформації та на її основі створює образ «правильного», «ідеального» - наприклад, супутника життя, поведінки, способу життя. Це здається їй простіше, ніж думати й досліджувати.
Заздрячи іншим, людина ідеалізує, наприклад, життя багатих (не оцінюючи, яким шляхом вони досягли успіху), вважаючи, що тільки таке життя зробить її щасливою. При цьому вона не цінує власну реальність.
Невпевненість у собі та в можливості реалізувати бажане призводить до копіювання або захоплення достоїнствами інших людей. Вона помилково вважає, що тільки це - справжнє і цінне.
Прагнучи ідеального, людина зміцнює в собі звичку не бачити реальність, живе із «заплющеними очима», що призводить до розчарування і відчаю через нездійснені надії.
7. Шкода
Ідеалізація - це «рожеві окуляри», спотворене сприйняття реальності. Ілюзії руйнуються, викликаючи розчарування, депресію, тугу, ненависть до кумирів - аж до втрати сенсу життя.
Человек становится зависимым от объекта поклонения и его мнения. Негативная оценка кумира вызывает сильные переживания.
Идеализируя кого-то, человек игнорирует их недостатки, требует соответствия своим ожиданиям. Его обманывают, он разочаровывается.
Поклонение звёздам мешает ценить близких. Отношения рушатся, возникает одиночество.
Представление о «идеальной» работе мешает найти реальную, подходящую.
Родители, идеализируя детей, не замечают проблем в их поведении, усугубляют их. Дети вырастают потребительскими.
Идеализируя цели, человек ограничивает себя, не замечает, где он действительно нужен. Не достигнув желаемого, обесценивает остальное, формирует комплексы.
8. Мотиви і альтернатива
| Мотиви (омани, установки) | Альтернатива |
|---|---|
| «Дитина (батьки, чоловік, робота тощо) — це найголовніше, що в мене є, це мій сенс життя. Я живу лише заради цього». | Якщо ми бачимо цінні завдання не в одній, а в кількох сферах життя, то наша особистість розвивається всебічно, а отже, ми принесемо більше користі і дитині, і батькам, і в інших сферах. |
| «Це єдина опора в моєму житті (чоловік, дитина, батьки, друзі, керівник, квартира, машина, гроші, професія)». | Людині може допомогти багато що й багато хто, наприклад: здатність розумно мислити, говорити, діяти, прагнення вчитися цьому, бачення доброго в усіх людях. |
| «Любити можна тільки добрих (розумних, гарних, забезпечених, цікавих) людей». | В основі любові лежить розуміння того, кого любиш, прийняття його таким, яким він є, прощення недоліків і дієва допомога в їх подоланні. |
| «Тільки достойні люди (відомі, знамениті) можуть правильно судити про життя». | Усі люди можуть помилятися. |
9. Приклади подолання помилки й профілактика
- Чи можна вимагати від людей досконалості: абсолютно відданості справі, абсолютної розумності, абсолютної вірності, абсолютної любові? Ідеальних людей не існує. Слід співвідносити свої вимоги з можливостями конкретної людини й цінувати в кожному те позитивне, що є, та вміти пробачати.
- Щоб не звеличувати гідності інших, треба побачити гідності й у собі. «Кожна людина — це історія, не схожа ні на яку іншу» (А. Каррель). «Не мати жодної гідності так само неможливо, як і не мати жодного недоліку» (Л. Волендер). То чи варто копіювати чуже життя? Коли людина розвиває свої здібності — вона досягає того, що вважала неможливим.
- Перше враження про когось або щось може бути оманливим. Як у приказці: «Здався молодцем — виявився негідником». Не слід перебільшувати значення першого знайденого виходу з ситуації чи варіанта, підказаного авторитетною людиною. Зазвичай варіантів кілька. Краще розглянути всі «шанси» й «мінуси» кожного та обрати найоптимальніший. Бачення позитивного й негативного допомагає виробити власну незалежну думку.
10. Інша крайність: розчарування.
11. Позитивна якість: об’єктивність.
12. Позитивна якість, яку приймають за ідеалізацію: повага.
Для усунення досвіду злоби необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.