1. Визначення помилки
Прискіпливість — дріб'язкові докори, акцентування уваги на найменших невідповідностях тому, що вважається нормою.
2. Близькі за значенням слова: в'їдливість.
3. Словесні прояви помилки:
«Як стоїш...»;
«Що це у вас за зовнішній вигляд!»;
«Ти як за столом сидиш?»;
«Що у вас за вираз обличчя!».
«Що це за справи?»;
«Хто залишив це тут?»;
«Не так, не там, не те!»;
«Чому це ви не зробили!?» та інші.
4. Форми прояву
Звичка думати про те, хто, де і в чому неправий. Уявне перебирання чужих помилок (і пошук, як би іншим на це вказати) та емоційне переживання з цього приводу: «Ах, вони, ну що ж вони роблять!».
Докірливі роздратовані зауваження з побутових питань: «Знову ти подряпав виделкою сковорідку!», «Чому тарілка знову стоїть на полиці не тим боком?». При цьому «порушення» може бути незначним. Порядок розташування тарілок насправді може бути різним, але йому надається надмірне значення.
Прискіпування до висловлювань, звичок і рис характеру людей (недоброзичливе прагнення виставити помилку напоказ, а не підказати, як її виправити). Наприклад: «Що сидиш — знову лінуєшся!», «От, знову ти забуваєш ключі невідомо де!», «Запізнюєшся на 2 хвилини, між іншим!».
Педантичне виправлення не настільки значних порушень за кимось (і бажано на очах у людей, щоб присоромити). Наприклад, бабуся ходить за дорослими дітьми по дому й поправляє стільці, покривало, одяг — їй до всього є діло, що і як лежить, стоїть, висить.
Прискіпливість до себе: до зовнішності, до свого одягу, до найменших промахів, до недосконалості характеру (тобто не просто аналіз недоліків і помилок, а докори собі через думку, що все повинно бути якось по-іншому, «нормальніше», як у всіх людей тощо).
Прискіпливість до обставин, ситуацій — «А чому так, а не інакше?», «Чому знову навколо все валяється?». Це не настільки важливо, але людину воно хвилює, тому що вона зациклена на цьому, наприклад, на надмірній чистоті або на тому, що розходиться із загальноприйнятим розумінням та інші.
5. Механізм помилки
Дотримуючись хибної думки: «Якщо хоч щось найменше не відповідає нормі, то треба обов'язково звернути на це увагу, щоб усе терміново виправити», людина починає прискіпуватися до всього — до інших, до себе, до життя.
Прискіпуючись до людей, людина хоче вказати їм на їхні помилки не для того, щоб допомогти, а саме висловити своє невдоволення — через те, що якісь вчинки дратують, злять, не дають спокою («не роблять по-моєму, значить — треба вказати, щоб виправляли, тут уже не до хорошого ставлення»).
Відбувається це через небажання зупинитися й подумати: чи треба зараз «тикати» комусь носом у порушення? І чи є це взагалі порушенням? (Є випадки, коли прискіпуються і до правильного вчинку — наприклад: «Ти що ж це, не випив із нами? — що ти, розумніший за всіх, чи що!?»). І, можливо, не іншу людину треба «переробляти», а мені в чомусь змінитися? Усі ці «небажання» — різні варіанти лінощів.
У багатьох випадках основою прискіпливості є звичка до свого укладу життя, уявлення про те, як треба правильно жити (відмова від того, щоб розглянути інші варіанти).
До прискіпливості безпосередньо веде закостенілість. Закостеніла у своїх переконаннях людина важко приймає інше, нове, відмінне від звичного. Їй легше прискіпатися, зробити зауваження, ніж прийняти іншу думку (або інший підхід до справи): «Робити будемо так, як я сказав, а все, що не по-моєму — порушення». Часто прискіпуються саме до того, що незвичне, а тому здається чимось ненормальним. Наприклад, батьки чоловіка прискіпувалися, що невістка буряк у суп не пережарює, а кладе варити, хоча суп виходив смачний.
Можна відзначити, що причиною цього буває егоїзм і категоричність («Одна думка — неправильна, а друга — моя»). Коли немає бажання переглянути свої погляди й «м'якше» ставитися до ситуації, то людиною керує думка: «Ах так, ви смієте не робити так, як мені треба!» і тому «такого терпіти не можна!» — звідси народжується бажання робити зауваження, «щоб переробити всіх під себе». Егоїстичне бажання «щоб усі були зручними мені» штовхає людину до того, щоб усіх «переробляти» по дрібницях.
Підозрілість і недовірливість також ведуть до прискіпливості — коли людині здається, що всі налаштовані проти неї, що про неї хтось щось говорить за спиною, замишляє. У такому разі людина може прискіпатися до будь-якої дрібниці: «А чого це ти на мене так дивишся? Чим незадоволений?», «Чого ви до кімнати заходили? Піти щось украсти?», «Що ти там шепочеш? Про мене?».
Особиста неприязнь, ненависть до людини, упереджене ставлення також породжують прискіпування. Коли людина здається свідомо «поганою», «зловмисником», «негідником», то можна прискіпатися до всіх її вчинків, навіть правильних: «Від нього чекай підступу!». Наприклад, чоловік покинув дружину й дітей, а потім пошкодував про вчинок і став допомагати їм, захотів помиритися. А дружина не вірить, що людина може виправитися, вважає його негідником і тому «про всяк випадок» прискіпується до всіх його слів і дій: «Не в тому магазині продукти купив!» (не тієї фірми), «Ця машинка дитині не потрібна, у неї інші є!», «Це ти просто підлещуєшся хочеш!».
В окремих випадках в'їдливість виникає через гидливість, коли в людини підвищена чутливість до якихось проявів настільки, що доходить до відрази. Наприклад, людина відмовляється жити у квартирі, побачивши в ній таргана: «Ось, тут комахи, не треба мені такого!» або постійно робить зауваження іншим: «У тебе вічно котячий пух на кофті, навіть гидко!», «Від тебе цибулею пахне!», «А у твоїх батьків усі каструлі старі, дивитися неприємно!».
Прискіпуються і через ідеалізацію. Коли хочеться надто багато від людини (наприклад, щоб дружина була і домогосподаркою, і секретарем, і особистим перукарем, і заступником по роботі...), тоді починаються прискіпування: «Чому це я не отримую всього, що мені треба? Як це, не встигла? А де надруковані документи? А де чай із цукерками?». Також і якщо надто завищені вимоги до якості справи, тоді як на практиці можливий не тільки найвищий рівень її виконання, то людина прискіпується до якості. Наприклад, часу на городі вистачає тільки на те, щоб полити, а господар бурчить: «От, а чому цю грядку не пропололи? А чому тут листя не зібране?».
Коли людина через завищене зарозуміння бере на себе завдання контролювати життя інших, що вони роблять правильно, а що ні, вона починає до них прискіпуватися — «А чого знову кудись пішли?», «Я ж вам казала, що треба по-іншому робити» тощо.
6. Шкода
«Прискіпливість завжди неприємна, а як риса характеру — нестерпна…» (Б. Грасіан). Прискіпливу людину вважають важкою у спілкуванні, з нею неприємно, її намагаються уникати.
Через звичку дорікати з будь-якого приводу з'являється незадоволеність собою, іншими людьми, життям (їй «усе не так»). Людина насамперед дуже втомлюється сама від своїх прискіпувань.
Люди можуть у відповідь на прискіпування почати робити все «з точністю до навпаки», навмисно (особливо молодь або діти). Наприклад, якщо батьки прискіпуються до зухвалої зовнішності підлітка, то він, найімовірніше, прикрасить себе ще більше (у кращому разі). Таким чином, прискіпуваннями можна швидше досягти зворотного ефекту.
Коли прискіпливість людини вже переходить усі межі (вона просто вже не дає людям спокою), їй можуть мстити, шкодити у відповідь або вживати заходів, щоб позбутися цієї людини (оскільки її вже просто бояться, вона набридає до крайності). Наприклад, начальник відділу так довів підлеглих своїми зауваженнями, що вони написали скаргу вищому керівництву. А від надто прискіпливої тещі діти віддали перевагу якнайшвидше з'їхати, і вона залишилася сама.
Прискіпуючись до кожної дрібниці в собі чи в інших, людина не бачить ситуацію загалом. Вона чіпляється за те, що їй не подобається. Перестає цінувати те хороше, що є в ситуації, у неї й в інших людей. Отже, не бачить, як, спираючись на позитивне, поліпшити цю ситуацію та стосунки з людьми.
7. Мотиви й альтернатива
| Мотиви | Альтернатива |
|---|---|
| «Якщо хоч щось не так, то як я можу це залишити без уваги!». | У кожній ситуації не поспішати, а подумати, що в ній для нас головне? Маленький недолік чи загалом хороший результат. Можна знайти спосіб виправити те, що не подобається, без невдоволення й докорів. Наприклад, хтось поклав інструмент не туди — просто взяти й покласти його на місце. |
| «Мене влаштовує тільки тоді, коли все робиться по-моєму». | Є й інші варіанти, вони можуть виявитися анітрохи не гіршими. Якщо не прискіпуватися — не буде тієї краплі дьогтю в бочці меду. У гарному настрої легше знаходяться варіанти, простіше домовитися з людьми. |
| «Моє завдання — відстежувати всі порушення за людьми». | Краще, коли кожен насамперед стежить за собою. Але відстежувати порушення можна, якщо йдеться про реальну небезпеку для життя (наприклад, техніку безпеки). |
| «Якщо промовчу, не вкажу їм на помилку, вони так і не виправляться, так і будуть робити далі». | Постаратися сказати так, щоб це не було образливо й було по суті, залишаючи людині право самій ухвалити рішення. |
8. Способи подолання помилки та профілактика
«Хто хоче поблажливості до своїх недоліків, нехай буде поблажливим до недоліків інших» (Горацій).
Реальні порушення, небезпечні для життя, вказувати без емоцій чи оцінок, а як факт, який обов'язково потрібно виправити: «Цим проводом більше користуватися не можна, тому що ізоляція пошкоджена, прибираємо його».
Завжди пояснювати, чому краще так не робити (або робити саме так), і показувати конкретну шкоду простими словами. Наприклад: «Якщо в такому вигляді йти влаштовуватися на роботу, можуть сприйняти як несерйозну людину, краще вдягнути ось це», «Якщо так перевантажувати пральну машину, вона пропрацює тиждень і зламається, а потім доведеться купувати нову», «Коли працюєш за комп'ютером у темряві вночі, зіниця розширюється від темряви, але водночас у неї потрапляє надто багато світла від екрана, очі перевантажуються, тому зір погіршується. До того ж очі й так втомлюються за день».
Краще одразу пропонувати правильне рішення, бажано в позитивній формі, спочатку відзначаючи хороше: «Молодці, суп вчасно зварили! Мій улюблений, з локшиною! Тільки давайте наступного разу солити його трохи менше, а зараз розведемо його, тоді буде взагалі чудово!».
9. Інша крайність
Байдужість, потурання.
10. Позитивні якості
Доброзичливість, об'єктивність.
11. Позитивна якість, яку помилково приймають за прискіпливість
Спокійне вказування людині на помилку з урахуванням її готовності це сприйняти. Контроль дрібних порушень там, де цього вимагають правила, — наприклад, ретельне коригування тексту, призначеного для іспиту, або контроль пожежної безпеки.
Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.
