«Найбільше людей цікавить те,
що їх зовсім не стосується»
Бернард Шоу
1. Визначення помилки
Цікавість — порожній необґрунтований інтерес.
2. Близькі за значенням слова:
вивідування, випитування, винюхування, підглядання, підслуховування, вистежування.
3. Словесні прояви помилки:
«Обов'язково хочу все і про всіх знати»;
«Мені до всього є діло, навіть якщо мене це не стосується»;
«Вигораю від цікавості»,
«Не терпиться дізнатися»,
«Так цікаво підслуховувати й підглядати за іншими»,
«Знати все до найдрібніших подробиць — стане в пригоді в житті»,
«Цікаво, про що він усе-таки думає» та інші.
4. Форми прояву
Цікавість, що проявляється втручанням в особисте життя іншої людини (наприклад, стежити за людиною, підслуховувати телефонні розмови, збирати про неї відомості), щоб бути в курсі її справ, знати, що і як у неї відбувається.
Надмірні, зайві розпитування з метою вивідати подробиці, про які інша людина не хоче говорити, щоб не пропустити чогось «цікавенького» для себе.
Вишукування всіляких непотрібних відомостей, щоб похизуватися своєю обізнаністю; пошук інформації особистого характеру в «жовтій пресі», Інтернеті, наприклад, про життя зірок, політиків.
Людина виявляє надмірний інтерес, настирливість до чужих справ, проблем, думаючи, що таким чином згодом зможе допомогти. Наприклад, випитування у своїх близьких подробиць: «Я ж не чужий (мати, батько тощо), я повинен усе знати».
Перевірка телефону близької людини (чоловіка, дружини, дитини), читання її СМС, перегляд дзвінків, читання листів, електронної пошти, щоденників тощо, щоб бути в курсі її справ, знати, про що інша людина думає, що хоче зробити.
Підглядати, чим людина зайнята, за будь-якої зручної нагоди розглядати її речі, документи на столі, у комп’ютері тощо, заглядати через плече, щоб дізнатися, що людина пише або що робить за комп’ютером, щоб побачити, що вона там дивиться («У цьому немає нічого страшного, просто цікаво, що він там робить») та інші.
5. Механізм помилки
В основі цікавості лежить переконання людини: «треба знати все, що мені цікаво». Людина плутає інформацію, яка необхідна для її життя (допитливість, пізнавальний інтерес), з інформацією, яка їй не потрібна в цей момент і не стане в пригоді надалі. І людина набуває звички підслуховувати, підглядати, випитувати про все, що оточує її в побуті, аж до дрібних, несуттєвих подробиць, щоб бути в курсі всіх справ.
Через небажання розбиратися в корисності тієї чи іншої інформації людина спрямовує свої сили й увагу на марне. Наприклад, намагається дізнатися, скільки разів і з ким був одружений популярний співак.
Коли лінь виконувати справи, наприклад, не хочеться прибирати, людина сідає перед телевізором і перемикає канали: «Ну, цікаво ж, що там показують». Не хочеться готувати вечерю — «сходимо до сусідів, порозпитуємо їх про те, про се».
Однією з причин цікавості є безтактність. Коли людина не поважає особисту територію, «межі» інших, вона навіть не замислюється, що їй потрібно знати далеко не все. Наприклад, може запитати у не дуже близького знайомого: «А що це у вас за болячка на обличчі?» або з’ясовує у колеги: «А де ти таку шубу купила, і за скільки?». Людина для задоволення своєї «допитливості» всюди «суне свого носа», «лізе в душу», настирливо розпитує, домагається, «підглядає в замкову щілину». Наприклад, сусідка розпитує жінку про подробиці її сімейного життя, стосунків із чоловіком (тому, що їй просто цікаво дізнатися, які проблеми є у сусідів, і порівняти зі своїми).
Люди стають цікавими до життя своїх близьких, коли не визнають права іншої людини на приватне життя. Вони вважають близьких своєю власністю. Особливо це проявляється у батьків щодо дітей будь-якого віку. Батьки не бачать нічого негожого в тому, щоб залізти в особистий щоденник чи пошту дитини або випитувати подробиці про друзів. Наприклад, мати просить доньку розповісти їй, з якими хлопцями вона дружить, як до них ставиться, хто їй найбільше подобається («У хорошій сім’ї все повинні одне про одного знати!»). Батьки дорослих дітей, продовжуючи вважати їх маленькими, цікавляться їхнім сімейним життям: «Ну і як, чим тебе дружина годує?», або «А як часто ви перете білизну?», «А ви сваритеся?», «А коли ви будете заводити дітей?».
Через недовірливість батьки ставлять дітям зайві запитання (чим лише демонструють свою недовіру). Наприклад, батьки день і ніч бояться, що син зв’яжеться з поганою компанією, і тому постійно оглядають усі його речі й кімнату, запитують, скільки сьогодні випив (хоча він узагалі не пив).
Коли молода сім’я проживає під одним дахом із батьками, старші через цікавість намагаються зайти до кімнати молодих без запрошення («А що, це ж, зрештою, наша квартира!»). Наприклад, теща може («про всяк випадок перевірити»), що лежить у молодих у шафі, чи немає шкарпеток під ліжком, як зроблено прибирання.
Однією з причин, що призводить до цікавості, є ревнощі. Коли людина ревнує, вона стає підозрілою. Вона починає уявляти собі картини зради чоловіка чи дружини й тому випитує у близької людини якісь подробиці. Змушує зізнаватися в вигаданому, розпитує у друзів, знайомих про її (його) поведінку тощо.
У крайній формі вивідування набуває витончених форм, коли людина стає одержимою пошуком різних відомостей — вишукує, вистежує, переслідує.
6. Шкода
Людина даремно витрачає час і сили на пошук і збирання марної інформації (наприклад, безцільне блукання Інтернетом, соціальними мережами).
Вивідування формує в людині нав’язливість, нахабність, вседозволеність; такої людини в колективі уникають.
Часто зі звичайної цікавості починаються залежності (пияцтво, куріння, наркоманія): «А що, випробовують же люди, коли п’ють (курять...)».
Батьки, щоб бути в курсі життя своїх дітей і вчасно їм допомогти, виявляють цікавість (читають їхні особисті щоденники, листи, підслуховують телефонні розмови, перевіряють кишені тощо). Цим вони провокують дітей на обман і хитрощі, потім погіршуються стосунки (діти бачать у цьому лише недовіру батьків). За такої «допомоги» найчастіше батьки стають своїм дітям ворогами.
Цікавість загрожує втратою душевного спокою. Часто людина хоче дізнатися те, що змусить її страждати. Наприклад, жінка переживає, читаючи листування чоловіка з колишньою дружиною.
Цікавлячись, ми порушуємо чужу територію, безцеремонно вторгаємося в особистий простір іншої людини. Часто псуються взаємини між двома людьми, коли один запитує в іншого «що сталося?» не через чуйність, а через те, що його гризе цікавість.
Поки людина з цікавістю стежить за подіями чужого життя, її власне життя минає марно.
Через цікавість людина втрачає час і розумнішою не стає. «Цікавість — це властивість дурнів, яким кортить займатися чужими дурницями» (М. Поз`є).
«Людина цікава й докучлива зазвичай також і заздрісна, бо навряд чи вона втручається в чужі справи тому, що це стосується її самої; ні — вона дивиться на чуже щастя...» (Ф. Бекон).
7. Мотиви й альтернатива
| Мотивація (хибні переконання й установки) | Альтернатива |
|---|---|
| «Я повинен знати всі подробиці про кожну людину в колективі». | У колективі треба розв’язувати свої завдання (виконувати свою частину спільної справи). |
| «Хочеться більше дізнатися про життя зірок, хоч трохи відволіктися від проблем». | Проблеми швидше розв’язуються, якщо почати щось робити вже зараз, а не витрачати час на зірок. |
| «Знати найдрібніші подробиці про дитину — обов’язок кожного з батьків. Контроль за її захопленнями, листуванням, знайомствами допоможе вчасно запобігти проблемі, біді». | Цікавість — це не шлях до розуміння. Постаратися стати другом своїй дитині, тоді буде зрозуміло, чим вона живе, можна вчасно помітити її труднощі. |
| Мотивація (хибні переконання й установки) | Альтернатива |
|---|---|
| «Хочу знати, як ідуть справи в інших, щоб переконатися, що в мене не гірше («Ось, виявляється, я не один такий») або «У вас гірше, ніж у мене».» | «Хто займається лише своїми справами, той мало знаходить поживи для заздрості» (Ф. Бекон).У інших справи йдуть по-іншому, тому що вони поводяться по-іншому. Краще в цей час подумати, які завдання особисто мені зараз актуально розв’язати для поліпшення свого життя. |
| «Дуже цікаво спостерігати за людиною: як вона одягається, що любить робити, так можна дізнатися, як вона живе». | Навіщо я спостерігаю за людиною: через те, що мені нічого робити, чи щоб зрозуміти її? |
8. Способи подолання помилки й профілактика
Поставити собі запитання: «Для чого мені потрібна ця інформація?»
«Цікавість — дочка невігластва» (Томас Фуллер). Час можна витратити на навчання, освоєння нових справ, занять. «Цікавість, на відміну від допитливості, — це інтерес до того, що перебуває за межами власних інтересів» (Ілля Шевельов). Знайти собі заняття, яке справді покращує життя.
Визначити актуальне завдання для себе: як більш дрібне, так і більш глобальне (довгострокове). Наприклад, мені важливо до полудня прибрати вдома й попрати (а не перемикати телевізійні програми). За місяць — написати велику наукову роботу, звіт, програму (а не годинами сидіти в телефоні вечорами). За пів року — заповнити прогалини у вихованні дитини (тобто знайти для неї корисні заняття й позбутися звички сидіти весь вечір за комп’ютером). У результаті ми будемо задоволені результатом своєї праці.
У кожної людини є своя дистанція — відстань, на яку вона дозволяє наблизитися іншому. Не порушуючи чужої дистанції, людина зберігає і свою.
9. Інша крайність
Відстороненість, байдужість, апатія, безуважність.
10. Позитивні якості
Тактовність, делікатність, допитливість.
11. Позитивна якість, яку помилково приймають за цікавість
Допитливість, зацікавленість.
Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.
