Немає попутного вітру для того, хто не знає,
до якої гавані він хоче приплисти.
1. Визначення помилки:
Відсутність чітких уявлень, цілей, невміння (небажання) в чому-небудь розпізнавати хороше або погане, правильне або неправильне, визначитися з вибором, пояснити свою дію або мислення.
2. Близькі за значенням слова:
Нечіткість, туманність, неясність, невизначеність.
3. Тлумачення близьких за значенням слів:
Нечіткість — невиразність.
Розпливчастість — неясність, нечіткість контурів.
Неясність — сумнівність, невизначено виражений стан.
Невизначеність — нез'ясованість, розпливчастість.
Хиткість — нестійкість, мінливість, невпевненість.
4. Складні вирази помилки:
«Можливо, прийду на зустріч?»
«Я не знаю точно (як правильно вчинити, як бути)»
«Я не знаю (чи можу я це; чи хочу)»
«І це, і те робити важко, не знаю, за що взятися»
«Не можу розібратися в собі»
«Скажу, тільки чи зможу, побачимо»
«Піди туди, не знаю куди»
«Не знаю як, але не так»
«Куди крива виведе»
«Якщо треба, але це потім»
«Як вийде, так і вийде»
та ін.
5. Форми прояву:
Відсутність чітких уявлень, власної думки.
Дії людини не з потреби й розумності, а «за настроєм»: будемо робити, коли буде настрій. Людина не може сьогодні точно сказати, що вона буде робити завтра.
Відсутність життєвих цілей, принцип «пливти за течією».
Відсутність планування своїх дій через невміння орієнтуватися в їх пріоритетності.
Невміння людини давати конкретну відповідь, тому що вона не намагається спланувати, зрозуміти, що важливіше.
Стан людини, коли вона не може зрозуміти, чого хоче.
Людина не знає, з чого почати, бо боїться помилитися.
Невміння або небажання розрізняти добре і погане, правильне і неправильне, тому що не може сприймати те, що відбувається.
6. Механізм помилки:
В основі невизначеності лежить помилкова думка: «Якщо немає сприятливих умов, то людині важко визначитися, сказати чи зробити щось конкретне, чітко висловити свою думку, оскільки це складно і взагалі в деяких питаннях визначитися неможливо».
Людина перебуває у стані невизначеності, коли намагається знайти ідеальний варіант, який врахував би всі моменти (нюанси). У такій ситуації людина не знає, з чого почати, не може визначитися з послідовністю дій, зі своїм вибором. Наприклад, жінка ніяк не може вибрати в магазині штори, щоб вони «ідеально вписалися» в інтер’єр.
Виявляючи малодушність і підлаштовуючись під обставини або під людей (змінюючи свою точку зору на догоду кому-небудь), людина приходить до того, що вона не може чітко визначитися, яка думка є у неї самої, а тому не може ясно висловити її (відповідає розпливчасто), оскільки думає: «Якщо є до кого примкнути, то і своя думка вже ні до чого».
Відчуваючи страх перед чим-небудь, людина губиться в ситуації і не може визначитися зі своїми подальшими діями («що робити — не знаю»), вважаючи, що «в такій ситуації взагалі важко що-небудь вдіяти, нехай якось усе саме вирішиться». Або через страх перед ким-небудь людина сумбурно висловлюється, втрачаючи чіткість у мовленні, думаючи: «Що я можу йому толком сказати? Я його боюся».
Часом жадібність (прагнення мати більше, ніж потрібно), ненаситність веде людину до того, що вона не може визначитися з тим, чого вона хоче, оскільки «хочеться всього багато», а що конкретно — вона не знає, «аби щось мати, і побільше».
Переслідуючи свої особисті, меркантильні інтереси, людина вже і не знає, як їй краще вчинити в тій чи іншій ситуації, оскільки вважає: «Зроблю так, а раптом вигоду не отримаю. Зроблю по-іншому — теж можу «пролетіти». Наприклад: на роботі колективу запропонували на вибір: комусь вийти на прибирання території, а комусь залишитися в офісі. Одна зі співробітниць вважала, що «робити вибір потрібно не на шкоду собі, а щоб насамперед отримати вигоду», оскільки «по-іншому працювати й не можна», не могла визначитися «що вибрати, але так, щоб не промахнутися і заробити в результаті». Чи дасть начальство цього разу відгул тим, хто вийде на прибирання території, було невідомо.
До невизначеності призводять лінь і невігластво. Не бажаючи докладати зусиль до того, щоб набути навичок, розібратися в яких-небудь питаннях, справах, потрібних у житті (наприклад, як зварити суп, наклеїти шпалери, відремонтувати розетку і т. ін.), людина каже: «Це складно і мені не потрібно». Потім, стикаючись із ситуаціями, де потрібні ці знання і вміння, вона не знає, що робити. Наприклад: чоловік без дружини суп зварити не може: не знає, з чого почати. Або у молодої сім’ї виникла необхідність зробити ремонт, а що краще буде — наклеїти шпалери чи нанести декоративну штукатурку, вони не можуть визначитися, оскільки ні того, ні другого вони робити не вміють, а грошей, щоб найняти робітників, у них теж немає.
Часто пасивність, відмова від активної участі у справах сприяє в подальшому нечіткій позиції людини. Вона вже й не знає, чим вона взагалі може бути корисна, що може запропонувати, оскільки думає, що «краще нікуди не лізти, нічого не пропонувати, а то ще й винним будеш». Наприклад: чоловік, не проявляючи ініціативи в домашніх справах, щоб дружина не звинуватила його в тому, що зробив щось не так, з часом уже не міг нічим допомогти дружині по господарству — не знав, що порадити, як краще зробити («та щось не знаю, що тобі сказати», «начебто і так краще, а може, і по-іншому»).
Таким чином, займаючи таку позицію в різних ситуаціях, не вміючи визначитися зі своєю думкою, діями, людина формує у своєму характері невизначеність.
7. Шкода
Стан невизначеності пригнічує волю людини і призводить до метушливості, сумнівів, терзань. В результаті він втомлюється, з’являється хворобливий стан, погіршується самопочуття.
Коли людина не знає, чого вона хоче, то все навколо здається їй сірим і безрадісним. Те, що вона робить, не розуміє мети і сенсу — просто тому, що «так треба, я зобов’язаний». В результаті втрачається інтерес до життя. З’являється загальмований стан — людина знаходиться «як у тумані».
Не вміючи чітко висловити свої наміри та плани, людина залишається незрозумілою для інших. У результаті вона ображається, обособлюється. У такій ситуації вона може робити помилкові висновки: «Я нікому не потрібен», «Ніхто мене не розуміє» і т. д.
Якщо вчасно не визначитися з вибором професії, а просто піти вчитися туди, куди всі, або в перший-ліпший університет, то можна втратити п’ять років, вивчаючи зовсім не те, що корисно і потрібно. Через це — розчарування у своїй професії або втрата часу на зміну навчального закладу.
Не маючи своєї чіткої думки, людина потрапляє під вплив інших людей (у сім’ї стає «підкаблучником» або забитою дружиною, на роботі — «сліпим виконавцем» волі начальника, у колі друзів — безвідмовним, якого «можна і напоїти, і умовити»).
Не маючи чіткої позиції у вихованні дітей, батьки сьогодні можуть дозволяти одне, завтра — інше. Таким чином, вони потім «розхитують» плоди свого сумбурного виховання («від капризних дітей не знаєш, куди дінешся»).
Відсутність чіткого плану своїх дій призводить до поспіху й метушні. У такому стані людина може братися виконувати одночасно кілька справ, не виділяючи головного, вона нервує, дратується — це негативно впливає на результат її діяльності. Або, навпаки, невміння визначитися з діями затягує і момент прийняття рішення, і саме виконання справи. У результаті все робиться із запізненням.
Не маючи у своєму житті чітких цілей, нічого серйозного й не досягнеш.
8. Мотиви й альтернатива
| Мотиви (помилкові думки, установки) | Альтернатива |
|---|---|
| «Коли багато варіантів, я не можу зробити вибір, тому що не знаю, на чому зупинитися». | При наявності певної мети вибір зробити простіше. Визначтеся, чого ви хочете? Які критерії при виборі необхідно врахувати? Дотримуйтеся їх. |
| «Навіщо планувати свої справи, все одно все не вдасться зробити». | Користь є і від частини виконаних справ, які були заплановані. Планування допомагає людині організуватися, налаштуватися на виконання справ. |
| «А звідки я знаю, що я буду завтра робити?»; «Це моя справа, що я буду робити. Потім і подивлюся». | Така позиція зручна людині (нікому нічого не зобов’язана), але незручна і неприємна іншим людям. Люди охочіше мають справу з тими, хто планує свої справи і погоджує їх з іншими. |
| «Навіщо мати свою думку, буду діяти так, як вийде». | Система поглядів (думок) визначає спосіб життя. |
9. Способи подолання помилки і профілактика
Маючи більше інформації, легше визначитися з вибором. Наприклад: не знаючи, чи потрібно ставати лікарем (архітектором, економістом і т. д.), варто ближче познайомитися з цими професіями, не обмежуючись загальновідомими уявленнями.
Намагатися виділяти пріоритети, що для вас важливіше. Наприклад: при пошуку роботи (графік роботи, інтерес до справи, зарплата, близькість до дому, характер діяльності і т. д.), при покупці будматеріалів для ремонту (колір, фактура, вартість, якість матеріалу та ін.), у виборі супутника(ці) життя (характер, вік, інтереси, положення, освіта, зайнятість і т. д.).
Почуття невизначеності можна подолати, відповівши собі на конкретні запитання: який результат я хочу побачити (отримати)? Чи не принесе це шкоди? Якими способами і в які строки це можна здійснити? і т. д.
Якщо незрозуміло, з чого почати, щоб не губитися в здогадах, можна звернутися до того, хто знає, щоб отримати консультацію.
Ставлячи перед собою завдання, розкласти його на етапи, щоб бачити послідовність і конкретні дії.
Щоб уміти ставити чіткі цілі, подумати, навіщо і для чого необхідна майбутня справа. А в процесі діяльності їх можна коригувати. Тоді приходить досвід визначеності і конкретності.
Намагатися вникати у спільні справи, проявляти ініціативу (у сім’ї, на роботі), і вчитися різним корисним справам, тоді ви будете «в курсі справ» і не виникнуть ситуації, коли ви не знаєте, за яку роботу взятися і як її виконати.
Перш ніж висловити свою думку, щоб не було сумбурності, і вас зрозуміли, спробувати «зібратися з думками» і почати із суті.
10. Інша крайність: категоричність.
11. Позитивні якості:
визначеність, ясність, чіткість, конкретність.
12. Позитивна якість, що сприймається за невизначеність:
процес аналізу, розмірковування (поки немає готовності прийняти рішення).
Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.
