Що заважає розвитку

«Людина забобонна лише тому, що полохлива;

вона полохлива лише тому, що неосвічена»

П. Гольбах

1. Визначення помилки

Забобон — прийняття упереджень, надання значення всьому марновірному, хибному.

2. Близькі за значенням слова:

упередження.

3. Словесні вирази помилки:

«Це погана прикмета»,

«Зустріти людину з порожніми відрами — не на добро»,

«Від долі не втечеш»,

«Навели порчу (пристріт)»,

«Чекай біди!»,

«Нікуди від цього зла не подінешся!»,

«Лише надприродні сили можуть допомогти!» та інші.

4. Форми прояву

Занепокоєння, острах, страх, коли людина помічає «погану прикмету» (розсипала сіль — «Буде сварка!»).

Надання значення кожній дрібниці — з якої ноги встав, чи щасливе число тощо.

Надання значення гороскопам, астрологічним прогнозам: «Написано — не починати нову справу, то навіщо й їхати за покупками!».

Створення для себе «особистого набору прикмет»: у якому одязі йти на зустріч, щоб пощастило, а які прикраси не вдягати (бо в них колись не пощастило), особисті «невдалі» дні тощо.

Пошук ворожок, екстрасенсів, людей із «надприродними» здібностями як єдиного засобу розв’язати проблему («Іншої надії вже немає!»).

Ставлення до будь-яких не дуже приємних життєвих подій як до «покарання», страх перед невдачами, бажання «краще нічого не робити», аби лише їх уникнути.

Віра людини в пристріт, порчу як у щось неминуче, незалежне від неї. Виконання обрядів, наявність талісманів тощо, щоб запобігти шкоді від пристріту.

Бездіяльність, покірність ситуації, коли людина погоджується з упередженням, вважаючи, що все вже наперед визначено і немає сенсу «боротися», щось змінювати. Наприклад: «Це мій хрест, тепер буду страждати все життя». Та інші.

5. Механізм помилки

Забобони виникають у тому разі, якщо людині бракує досвіду та знань для пояснення будь-яких подій. Людина надає надмірного значення, вкладає особливий зміст у події (наприклад, коли послизнулася на дорозі або її звільнили з роботи) і вигадує їм неминуче продовження (наприклад, це обов'язково призведе до сварки або тепер усе життя піде шкереберть). Або вкладає особливий зміст у предмети, наприклад, купує додому ганчіркового домовика — «Тепер у сім'ї буде благополуччя!», одягає на важливу зустріч лише «щасливі» речі — «Щоб усе склалося добре». А якщо в людини хоча б раз щось збігається або їй здається, що збіглося, то в неї зміцнюється забобон. Це відбувається тому, що людина не вміє й не хоче аналізувати ситуацію, не намагається побачити логічний зв'язок між подіями і схильна бачити причину того, що сталося, в інших людях або обставинах. Таким чином формується хибна думка про те, що сталося.

Тому можна зазначити, що в основі забобону лежить небажання думати, шукати реальні причини подій, а також брати на себе відповідальність за своє життя й займати активну життєву позицію: «Не мною керують обставини, а я керую своїм життям з урахуванням реальних обставин».

Появі забобонів сприяє страх. «Страх є причиною, завдяки якій забобон виникає, зберігається і підтримується» (Б. Спіноза). З людиною, як правило, трапляється те, чого вона боїться, адже в такому разі вона несвідомо цього поганого чекає, а можна навіть сказати, що шукає. У цьому випадку ми програмуємо себе («Якщо повернуся додому і не подивлюся в дзеркало, станеться нещастя», «Якщо хочеш скласти іспит, треба покласти п'ятачок під п'яту»).

Крім того, людина може вигадувати для себе певні прикмети. Наприклад, у певному одязі їй щастить, а в певному — ні, наділяє магічною силою деякі предмети — талісманом може бути не лише якийсь традиційний предмет (коштовний камінь, статуетка, монета тощо), а й будь-який предмет, обраний самою людиною («щасливий» ґудзик). Як забобони можуть виступати не лише прикмети, а й будь-які переконання, вигадані самою людиною. Наприклад, упереджене ставлення до якоїсь людини і думку про те, що розмова з нею закінчиться погано, також можна розглядати як забобон.

6. Шкода

Накручування себе, самопрограмування і залякування себе іноді можуть призводити до хвороб (голова болить від страху, що щось станеться, або підвищився тиск, коли дізнався, що «день нещасливий»).

Забобонна людина дуже довірлива, її легко переконати у впливі будь-яких обставин, надприродних сил на її життя та в неможливості самостійно змінити ситуацію.

Така людина може легко стати іграшкою в руках недобросовісних людей, часто вона стає для них джерелом наживи. Якщо людина вірить у гороскоп, вона готова віддати чималу суму за його складання. Не вміючи налагодити взаємини в сім'ї, людина готова йти до ворожки й оплачувати послуги з привороту, відвороту тощо.

Забобонна людина схильна до апатії, фаталізму. Вона не вірить у власні сили та можливість змінити будь-яку ситуацію. У такої людини виникають думки, що їй не щастить у житті, що вона народилася під нещасливою зіркою, над нею тяжіє фатум тощо. Тому в неї немає сил для реального поліпшення свого життя.

Через забобони у людини формується багато оман, стериотипів.

Таким чином, людина не лише позбавляє себе здатності розкрити власний потенціал, змінити власне життя, а й відмовляється від допомоги, яку їй можуть надати люди, що її оточують.

7. Мотиви й альтернатива

8. Прийоми подолання помилки й профілактика

Якщо щось незрозуміло, намагатися знайти додаткові знання.

Звертатися за порадою, по допомогу до розсудливих людей. Бажано до тих, хто зарекомендував себе як розумна, розважлива людина, здатна об'єктивно подивитися на ситуацію.

Навчитися аналізувати власну поведінку, бачити логічний зв'язок між подіями та відкидати «забобонні варіанти» пояснення подій. Наприклад, відзначити для себе, що сьогодні провалив співбесіду не тому, що не ту краватку вдягнув, а тому, що поспішав під час розмови, дивився на годинник, перебивав співрозмовника і, до того ж, не вимкнув мобільний телефон (а несподіваний дзвінок став останньою краплею, яка зіпсувала все враження).

Відрізняти вигаданий забобон від реального припущення щодо майбутнього. Наприклад, якщо в сім'ї прийняте жорстоке поводження з дітьми, то в майбутньому на них чекають певні проблеми, і це можна визначити без ворожіння чи гороскопа.

Не розглядати всі неприємні для нас події як однозначні «нещастя» чи «покарання» за щось. У кожній, навіть не дуже вдалій події, можна знайти корисний досвід. Тоді не буде страху перед «неприємними» моментами життя. Наприклад, малюк сильно застудився, захворів на бронхіт і потрапив разом із мамою до лікарні. На перший погляд ситуація — «суцільне покарання», але саме в цій лікарні малюк опинився в дитячому колективі, де за тиждень навчився ходити й говорити прості слова, а також знайшов перших товаришів «по нещастю». Або, наприклад, у людини в дорозі зламалася машина. Забобонна людина скаже: «Ну от. Талісман удома забув!». А людина, вільна від забобонів, зверне увагу на багато інших речей: тепер вона знає, де розташована найближча шиномонтажна майстерня, завела нові корисні знайомства й заодно відремонтувала несправності в автомобілі.

Дивитися, яке реальне завдання стоїть переді мною зараз, і що особисто я можу зробити для його виконання (бажано якомога конкретніше). Наприклад, завдання — пройти співбесіду для працевлаштування. Реальні дії: звернути увагу на свій зовнішній вигляд, підготуватися розповісти про себе й відповісти на запитання, взяти необхідні документи. Якщо все це зробити якісно, то не знадобляться додаткові «милиці» у вигляді «п'ятака під п'яту».

Свобода від забобонів дає нам можливість бачити життя ширше та повніше.

10. Інша крайність: зневіра, скептицизм, нігілізм.

11. Позитивна якість: впевненість, об'єктивність, компетентність, пізнання.

12. Позитивні якості, які сприймаються як самолюбство: уважність до ознак зміни погоди, уміння передбачати результат за фактами.

 Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.

 «Найнебезпечніша брехня — це злегка спотворена правда»

Г. Ліхтенберг

1. Визначення помилки

Спотворення — неточне відображення дійсності, неправильне сприйняття або викладення інформації.

2. Близькі за значенням слова

Брехня, перекручення, перероблення, применшення, перебільшення.

3. Тлумачення близьких за значенням слів

Перекручення — хибне тлумачення, спотворення.

Брехня — навмисне спотворення чогось, неправда.

Перебільшення — додавання зайвого, вигадування неіснуючого.

Применшення — навмисне замовчування «зайвих» деталей.

4. Словесні прояви помилки

«Точність потрібна лише в математиці»;

«Нічого страшного, якщо трохи додам від себе»;

«Розкажу так, як буде краще»;

«Прикрашу події»;

«Подам це у вигідному для себе світлі»;

«У цьому випадку не гріх збрехати»;

та інші.

5. Форми прояву

Однобоке, необ'єктивне сприйняття подій, чиїхось слів, дій, учинків через небажання дивитися на речі з різних боків.

Домислювання фактів, інтерпретування «по-своєму» побаченого або почутого через невміння чи небажання сприймати те, що відбувається, таким, яким воно є.

Приписування комусь або чомусь неіснуючих якостей, деталей тощо, віддаючи перевагу бачити цей об'єкт іншим, а не таким, яким він є насправді.

Передавання інформації «на свій лад», так, як самому зрозуміліше, зручніше, вигідніше.

Прикрашання й додавання неіснуючого під час переказу подій, щоб їх «прикрасити».

Применшення значення будь-яких подій, свідоме опущення «несуттєвих» подробиць під час передавання інформації іншим, щоб схилити оточуючих до своєї думки.

Навмисне внесення людиною змін і допущення неточностей під час виконання справи, вважаючи, що так буде краще.

6. Механізм помилки

В основі спотворення лежить хибна думка людини про те, що сприймати й передавати інформацію можна так, як їй самій зручніше, адже точністю можна й знехтувати.

Однією з причин спотворення є корисливість, коли людина викладає певні обставини, життєві ситуації у вигідному для себе світлі, щоб досягти власних цілей.

Часто це відбувається через бажання прикрасити дійсність і честолюбство. Красуючись перед людьми, прагнучи справити на них враження, здобути популярність або отримати похвалу й визнання, людина прикрашає розповідь про події, що сталися, додає від себе, перебільшує або применшує деталі, замовчуючи те, що для неї невигідне.

До брехні людину спонукають страх і недовірливість. Боячись покарання, людина применшує свою роль у тому, що сталося, навмисно спотворює події. Побоюючись побачити навколо небезпеку, вона починає приписувати людям неіснуючі риси характеру, додає до подій зайве, перекручує те, що відбувається.

Неосвіченість, недостатня грамотність і дилетантство в певних питаннях також призводять людину до спотворення. Маючи поверхове уявлення про щось, не бажаючи вникати в суть справи й здобувати знання з розглядуваного питання, людина неправильно сприймає події, процеси, людей і, відповідно, неточно відображає їх у своїх словах і діях (спотворює факти під час написання нарисів, статей, передає недостовірні, зрозумілі «по-своєму» відомості, виконує будь-яку справу, змінюючи її суть, плутаючи послідовність дій, додаючи непотрібні деталі).

Поспішність, нерозсудливість призводять до того, що людина, не розібравшись, робить неправильні висновки, неправильно тлумачить поведінку людей і події, сприймаючи їх так, як їй у цей момент зрозуміло.

На спотворення дійсності впливає будь-який негативний стан людини. Роздратовуючись, виявляючи невдоволення, людина сприймає все крізь призму неприйняття оточення. Ображаючись, вона тлумачить усе по-своєму. У стані депресії або відчаю робить висновки, що вже нічого не змінити. Терзаючи себе звинуваченнями, людина вважає, що в усьому винна лише вона сама. Перебуваючи в похмурому, непривітному стані, вона вважає, що життя лише з цього й складається.

Не бажаючи або не вміючи контролювати свій стан, помилкові дії, людина набуває звички спотворювати реальність.

7. Шкода

Спотворено сприймаючи слова або реакцію фахівців, людина може завдати собі шкоди. Наприклад: домислюючи слова лікаря, через страх і відчай людина приймає рішення про необхідність термінової операції, не зосереджуючи уваги на тому, чого можна уникнути.

Намагаючись виглядати краще, людина настільки перекручує інформацію, що зрештою постає перед іншими у несподіваному для себе світлі: хотіла як краще — вийшло гірше.

Звикаючи брехати, людина легко переходить до наклепу на інших людей, через що може бути звинувачена у неправдивому свідченні.

Батьки, вважаючи нормальним приховувати від дітей правду або при них же перекручувати відомі дітям події, самі бувають ошукані власними дітьми. У взаєминах між членами сім'ї звичними стають нещирість і фальш.

Під час спілкування з друзями та колегами, перекручуючи чиїсь слова або «по-своєму» тлумачачи вчинки людей, людина таким чином поширює плітки. Оточуючі намагаються зайвий раз такій людині нічого не розповідати, уникають її. Маючи таку репутацію, людині важче налагоджувати як особисті, так і робочі взаємини в колективі.

Недооцінюючи важливість точності в роботі, людина несе відповідальність за наслідки своїх дій. Наприклад, неточно виготовлена деталь, порушення під час складання техніки зрештою впливають на безпеку людей.

Спотворено сприймаючи дійсність, людина вже не є об'єктивною. Вона робить неправильні висновки, ухвалює хибні рішення, що призводить до важко виправних помилок і серйозних наслідків. Наприклад, молодий чоловік, неправильно витлумачивши спілкування своєї дівчини з іншим хлопцем, зі скандалом розлучився з нею, побив «суперника», за що був притягнутий до кримінальної відповідальності.

8. Мотиви й альтернатива

9. Прийоми подолання помилки та профілактика

Варто замислитися:

Чому у вас виникає потреба вносити спотворення, нехай навіть незначні?

Якби кожен перекручував усе так, як йому хочеться, що було б у підсумку?

Спотворюючи дійсність, людина думає, що тим самим вносить своє розуміння, «творчість», свої думки тощо, а насправді перекручує її.

Знання справжнього стану речей завжди краще. Недарма існує приказка: «Краще гірка правда, ніж солодка брехня».

Щоб не вдаватися до неправди через страх бути прямолінійним («рубати правду-матку»), добирайте такі слова, щоб сказати правду й водночас не нашкодити собі та людям. Допоможе в цьому відсутність пошуку власної вигоди (не думати, який матимеш вигляд, що скажуть) і доброзичливість до людей.

Учіться розрізняти, коли необхідно передати інформацію слово в слово, а коли пояснити її своїми словами, передавши суть.

Збираючи недостатню інформацію й намагаючись дивитися на речі з різних боків, ви будете об'єктивнішими.

10. Інша крайність

Скрупульозність, дріб'язковість.

11. Позитивна якість

Точність, об'єктивність, правдивість.

Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.

Люди завжди так – за самолюбством ближнього готові бити сокирою,

а коли їхнє власне самолюбство уколуть голкою, вони кричать.

© Граф Монте Крісто

1. Визначення помилки:

Самолюбство – уражене почуття власної гідності, небажання визнавати свої помилки, небажання просити або приймати допомогу, незважаючи на необхідність.

2. Близькі за значенням слова:

уразливість, вразливість, гординя.

3. Тлумачення близьких за значенням слів:

Ураженість – болісне реагування на будь-яку образу, що здається несправедливістю.

Вразливість – схильність людини болісно сприймати докори, дорікання, претензії по відношенню до нього, надмірна чутливість до висловлювань на свою адресу.

Гординя – неприйняття своїх невдач, завищене уявлення про себе.

4. Словесні вирази помилки:

«Я ще принижуватися перед вами буду»;

«Мене не розуміють, а я правий»;

«Я все правильно роблю, а вони мені ще вказують»;

«Я краще, ніж вони про мене думають»;

«Що ви мені за дурня вважаєте?»;

«Як вони можуть так зі мною чинити?»;

«Вмирати буду, але допомоги не попрошу»;

«Не вчить мене жити, я вас не благав про допомогу»;

«Ніхто не сміє про мене погано казати».

5. Форми прояву:

Людина терзається питаннями, переживає з приводу недостойного до себе відношення, вважая, що його не заслужено образили.

При найменших зауваженнях в свою адресу людина болісно реагує, плаче, замикається, так як не прийме таке ставлення до себе.

Людина не питає у близьких або знайомих, як у них справи, не цікавиться їх настроєм, тому що вважає це проявом своєї слабкості: «Ось ще я буду у них запитувати?»

Людина не визнає своїх помилок, на які йому вказують оточуючі, тому що вважає себе абсолютно правим.

Людина не бажає приймати допомогу від інших, так як вважає, що буде виглядати слабким і впаде його рейтинг в очах оточуючих.

Після сварки людина першим не йде на примирення, тому що не хоче просити вибачення, вибачатися.

Гординя людини проявляється через сором'язливість (людина соромиться попросити передати за проїзд, подзвонити в яку-небудь службу по телефону, звернутися в лікарню, в поліцію і т.д.).

6. Механізм помилки

В основі самолюбства лежить помилкове уявлення людини про те, що означає його перевагу – це значить, ударити в бруд обличчям, принизитися. А також – від нерозуміння того, що сильні люди як раз і не соромляться визнавати свої помилки, щоб виправити їх.

Це відбувається через занадто високу уяву про самого себе (тому всі підказки здаються зауваженнями, а всі зауваження вважаються несправедливими і навіть образливими), а також через низьку уяву про оточуючих (якщо вважати людину  нижче себе, то тим паче складно приймати від нього допомогу, особливо в вигляді підказок). Страх втратити своє уявлене «достоїнство» призводить до того, що людина щосили намагається показати собі і оточуючим, що він сильніший, ні в чому не нуждається, у нього все відмінно. Але все виходити не може, і у всіх бувають невдачі. Саме в ці моменти самолюбство людини проявляється особливо яскраво: він претендовав на досконалість, а у нього не вийшло, і це стало видно іншим (раз вони підказують, намагаються давати поради, допомогу). Відчувая себе ураженою, людина починає замикатися від оточуючих або агресивно віддаляє їх від себе («Відчепіться і не вчіть мене жити»). Він не бажає і чути, про свої недоліки, так як вважає, що це буде зачипати його гідність. Так проявляється «хворе самолюбство», спроби зберегти свій «ідеальный» образ.

Невпевнена людина уражається з кожного приводу, так як вважає, що зауваження людей – зайвий доказ того, що у нього нічого не вийде.

Не бажаючи вдосконалювати свій характер, людина, вважає, що він не гірше інших, знаходить для себе спосіб скрити свої недоліки за уявними перевагами, а гординя і самолюбство закріплюються в його характері.

 7. Шкода

Не погоджуючись приймати допомогу, людина робить усе по-своєму, а це може бути й неправильне рішення. Вона наробить дурниць, від яких потім сама постраждає.

Самолюбна людина хоче здаватися сильною, але з боку це виглядає смішно, бо його невдалі спроби зберегти гідність очевидні оточуючим.

Людина, яка надто чутливо сприймає зауваження, стає замкненою, злою, не приємною для інших та втрачає друзів.

Відмовляючись від справ, які погано виходять через неприйняття допомоги, щоб не виглядати "лузером" в очах інших, людина перестає вчитися новому, не досягає результатів, сама позбавляє себе успіху в справах.

Самолюбна людина  сама створюєсобі труднощі в спілкуванні, оскільки не налаштована на взаємодію, а очікує лише особливого до себе відношення.

Людина не бажаючи щоб відкрилися його недоліки, уникаєпевної роботи, колективів, конкретних людей, позбавляя себе  можливості прожити цікаве, повноцінне життя.

Болісно реагуючи на виявлені кимось у її характері недоліки, людина тяжко переживає, не може знайти вихід, і може зайти в глухий кут і навіть завершити життя самогубством.

8. Мотиви і альтернатива

9. Прийоми подолання помилки й профілактика

Є вихід – ставитися до себе, своїх недоліків безпристрасно, спокійно. Визнання недоліків – привід до виправлення, а не до переживання. А виправлення помилок завжди дає позитивні наслідки. Життя стає радіснішим.

Визнавати свої недоліки – ознака сильної волі та поваги до себе.

Гідність людини не в тому, щоб про неї нічого поганого не говорили, а в тому, щоб уміти спокійно сприймати будь-яку думку про себе.

Якщо людина не соромиться просити інших про допомогу, вони повернуться до вас кращою стороною, ви здобуде в них нових союзників і друзів.

Уміння прийняти допомогу, звернутися за нею – показник відкритості. Це одна з гідностей людини.

10. Інша крайність: байдужість до себе.

11. Позитивна якість: неупередженість.

12. Позитивні якості, які сприймаються як самолюбство: впевненість у собі, повага до себе, гідність.

 Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.