Що заважає розвитку

Люди завжди так – за самолюбством ближнього готові бити сокирою,

а коли їхнє власне самолюбство уколуть голкою, вони кричать.

© Граф Монте Крісто

1. Визначення помилки:

Самолюбство – уражене почуття власної гідності, небажання визнавати свої помилки, небажання просити або приймати допомогу, незважаючи на необхідність.

2. Близькі за значенням слова:

уразливість, вразливість, гординя.

3. Тлумачення близьких за значенням слів:

Ураженість – болісне реагування на будь-яку образу, що здається несправедливістю.

Вразливість – схильність людини болісно сприймати докори, дорікання, претензії по відношенню до нього, надмірна чутливість до висловлювань на свою адресу.

Гординя – неприйняття своїх невдач, завищене уявлення про себе.

4. Словесні вирази помилки:

«Я ще принижуватися перед вами буду»;

«Мене не розуміють, а я правий»;

«Я все правильно роблю, а вони мені ще вказують»;

«Я краще, ніж вони про мене думають»;

«Що ви мені за дурня вважаєте?»;

«Як вони можуть так зі мною чинити?»;

«Вмирати буду, але допомоги не попрошу»;

«Не вчить мене жити, я вас не благав про допомогу»;

«Ніхто не сміє про мене погано казати».

5. Форми прояву:

Людина терзається питаннями, переживає з приводу недостойного до себе відношення, вважая, що його не заслужено образили.

При найменших зауваженнях в свою адресу людина болісно реагує, плаче, замикається, так як не прийме таке ставлення до себе.

Людина не питає у близьких або знайомих, як у них справи, не цікавиться їх настроєм, тому що вважає це проявом своєї слабкості: «Ось ще я буду у них запитувати?»

Людина не визнає своїх помилок, на які йому вказують оточуючі, тому що вважає себе абсолютно правим.

Людина не бажає приймати допомогу від інших, так як вважає, що буде виглядати слабким і впаде його рейтинг в очах оточуючих.

Після сварки людина першим не йде на примирення, тому що не хоче просити вибачення, вибачатися.

Гординя людини проявляється через сором'язливість (людина соромиться попросити передати за проїзд, подзвонити в яку-небудь службу по телефону, звернутися в лікарню, в поліцію і т.д.).

6. Механізм помилки

В основі самолюбства лежить помилкове уявлення людини про те, що означає його перевагу – це значить, ударити в бруд обличчям, принизитися. А також – від нерозуміння того, що сильні люди як раз і не соромляться визнавати свої помилки, щоб виправити їх.

Це відбувається через занадто високу уяву про самого себе (тому всі підказки здаються зауваженнями, а всі зауваження вважаються несправедливими і навіть образливими), а також через низьку уяву про оточуючих (якщо вважати людину  нижче себе, то тим паче складно приймати від нього допомогу, особливо в вигляді підказок). Страх втратити своє уявлене «достоїнство» призводить до того, що людина щосили намагається показати собі і оточуючим, що він сильніший, ні в чому не нуждається, у нього все відмінно. Але все виходити не може, і у всіх бувають невдачі. Саме в ці моменти самолюбство людини проявляється особливо яскраво: він претендовав на досконалість, а у нього не вийшло, і це стало видно іншим (раз вони підказують, намагаються давати поради, допомогу). Відчувая себе ураженою, людина починає замикатися від оточуючих або агресивно віддаляє їх від себе («Відчепіться і не вчіть мене жити»). Він не бажає і чути, про свої недоліки, так як вважає, що це буде зачипати його гідність. Так проявляється «хворе самолюбство», спроби зберегти свій «ідеальный» образ.

Невпевнена людина уражається з кожного приводу, так як вважає, що зауваження людей – зайвий доказ того, що у нього нічого не вийде.

Не бажаючи вдосконалювати свій характер, людина, вважає, що він не гірше інших, знаходить для себе спосіб скрити свої недоліки за уявними перевагами, а гординя і самолюбство закріплюються в його характері.

 7. Шкода

Не погоджуючись приймати допомогу, людина робить усе по-своєму, а це може бути й неправильне рішення. Вона наробить дурниць, від яких потім сама постраждає.

Самолюбна людина хоче здаватися сильною, але з боку це виглядає смішно, бо його невдалі спроби зберегти гідність очевидні оточуючим.

Людина, яка надто чутливо сприймає зауваження, стає замкненою, злою, не приємною для інших та втрачає друзів.

Відмовляючись від справ, які погано виходять через неприйняття допомоги, щоб не виглядати "лузером" в очах інших, людина перестає вчитися новому, не досягає результатів, сама позбавляє себе успіху в справах.

Самолюбна людина  сама створюєсобі труднощі в спілкуванні, оскільки не налаштована на взаємодію, а очікує лише особливого до себе відношення.

Людина не бажаючи щоб відкрилися його недоліки, уникаєпевної роботи, колективів, конкретних людей, позбавляя себе  можливості прожити цікаве, повноцінне життя.

Болісно реагуючи на виявлені кимось у її характері недоліки, людина тяжко переживає, не може знайти вихід, і може зайти в глухий кут і навіть завершити життя самогубством.

8. Мотиви і альтернатива

9. Прийоми подолання помилки й профілактика

Є вихід – ставитися до себе, своїх недоліків безпристрасно, спокійно. Визнання недоліків – привід до виправлення, а не до переживання. А виправлення помилок завжди дає позитивні наслідки. Життя стає радіснішим.

Визнавати свої недоліки – ознака сильної волі та поваги до себе.

Гідність людини не в тому, щоб про неї нічого поганого не говорили, а в тому, щоб уміти спокійно сприймати будь-яку думку про себе.

Якщо людина не соромиться просити інших про допомогу, вони повернуться до вас кращою стороною, ви здобуде в них нових союзників і друзів.

Уміння прийняти допомогу, звернутися за нею – показник відкритості. Це одна з гідностей людини.

10. Інша крайність: байдужість до себе.

11. Позитивна якість: неупередженість.

12. Позитивні якості, які сприймаються як самолюбство: впевненість у собі, повага до себе, гідність.

 Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.

Немає попутного вітру для того, хто не знає,

до якої гавані він хоче приплисти.

1. Визначення помилки:

Відсутність чітких уявлень, цілей, невміння (небажання) в чому-небудь розпізнавати хороше або погане, правильне або неправильне, визначитися з вибором, пояснити свою дію або мислення.

2. Близькі за значенням слова:

Нечіткість, туманність, неясність, невизначеність.

3. Тлумачення близьких за значенням слів:

Нечіткість — невиразність.

Розпливчастість — неясність, нечіткість контурів.

Неясність — сумнівність, невизначено виражений стан.

Невизначеність — нез'ясованість, розпливчастість.

Хиткість — нестійкість, мінливість, невпевненість.

4. Складні вирази помилки:

«Можливо, прийду на зустріч?»

«Я не знаю точно (як правильно вчинити, як бути)»

«Я не знаю (чи можу я це; чи хочу)»

«І це, і те робити важко, не знаю, за що взятися»

«Не можу розібратися в собі»

«Скажу, тільки чи зможу, побачимо»

«Піди туди, не знаю куди»

«Не знаю як, але не так»

«Куди крива виведе»

«Якщо треба, але це потім»

«Як вийде, так і вийде»

та ін.

5. Форми прояву:

Відсутність чітких уявлень, власної думки.

Дії людини не з потреби й розумності, а «за настроєм»: будемо робити, коли буде настрій. Людина не може сьогодні точно сказати, що вона буде робити завтра.

Відсутність життєвих цілей, принцип «пливти за течією».

Відсутність планування своїх дій через невміння орієнтуватися в їх пріоритетності.

Невміння людини давати конкретну відповідь, тому що вона не намагається спланувати, зрозуміти, що важливіше.

Стан людини, коли вона не може зрозуміти, чого хоче.

Людина не знає, з чого почати, бо боїться помилитися.

Невміння або небажання розрізняти добре і погане, правильне і неправильне, тому що не може сприймати те, що відбувається.

6. Механізм помилки:

В основі невизначеності лежить помилкова думка: «Якщо немає сприятливих умов, то людині важко визначитися, сказати чи зробити щось конкретне, чітко висловити свою думку, оскільки це складно і взагалі в деяких питаннях визначитися неможливо».

Людина перебуває у стані невизначеності, коли намагається знайти ідеальний варіант, який врахував би всі моменти (нюанси). У такій ситуації людина не знає, з чого почати, не може визначитися з послідовністю дій, зі своїм вибором. Наприклад, жінка ніяк не може вибрати в магазині штори, щоб вони «ідеально вписалися» в інтер’єр.

Виявляючи малодушність і підлаштовуючись під обставини або під людей (змінюючи свою точку зору на догоду кому-небудь), людина приходить до того, що вона не може чітко визначитися, яка думка є у неї самої, а тому не може ясно висловити її (відповідає розпливчасто), оскільки думає: «Якщо є до кого примкнути, то і своя думка вже ні до чого».

Відчуваючи страх перед чим-небудь, людина губиться в ситуації і не може визначитися зі своїми подальшими діями («що робити — не знаю»), вважаючи, що «в такій ситуації взагалі важко що-небудь вдіяти, нехай якось усе саме вирішиться». Або через страх перед ким-небудь людина сумбурно висловлюється, втрачаючи чіткість у мовленні, думаючи: «Що я можу йому толком сказати? Я його боюся».

Часом жадібність (прагнення мати більше, ніж потрібно), ненаситність веде людину до того, що вона не може визначитися з тим, чого вона хоче, оскільки «хочеться всього багато», а що конкретно — вона не знає, «аби щось мати, і побільше».

Переслідуючи свої особисті, меркантильні інтереси, людина вже і не знає, як їй краще вчинити в тій чи іншій ситуації, оскільки вважає: «Зроблю так, а раптом вигоду не отримаю. Зроблю по-іншому — теж можу «пролетіти». Наприклад: на роботі колективу запропонували на вибір: комусь вийти на прибирання території, а комусь залишитися в офісі. Одна зі співробітниць вважала, що «робити вибір потрібно не на шкоду собі, а щоб насамперед отримати вигоду», оскільки «по-іншому працювати й не можна», не могла визначитися «що вибрати, але так, щоб не промахнутися і заробити в результаті». Чи дасть начальство цього разу відгул тим, хто вийде на прибирання території, було невідомо.

До невизначеності призводять лінь і невігластво. Не бажаючи докладати зусиль до того, щоб набути навичок, розібратися в яких-небудь питаннях, справах, потрібних у житті (наприклад, як зварити суп, наклеїти шпалери, відремонтувати розетку і т. ін.), людина каже: «Це складно і мені не потрібно». Потім, стикаючись із ситуаціями, де потрібні ці знання і вміння, вона не знає, що робити. Наприклад: чоловік без дружини суп зварити не може: не знає, з чого почати. Або у молодої сім’ї виникла необхідність зробити ремонт, а що краще буде — наклеїти шпалери чи нанести декоративну штукатурку, вони не можуть визначитися, оскільки ні того, ні другого вони робити не вміють, а грошей, щоб найняти робітників, у них теж немає.

Часто пасивність, відмова від активної участі у справах сприяє в подальшому нечіткій позиції людини. Вона вже й не знає, чим вона взагалі може бути корисна, що може запропонувати, оскільки думає, що «краще нікуди не лізти, нічого не пропонувати, а то ще й винним будеш». Наприклад: чоловік, не проявляючи ініціативи в домашніх справах, щоб дружина не звинуватила його в тому, що зробив щось не так, з часом уже не міг нічим допомогти дружині по господарству — не знав, що порадити, як краще зробити («та щось не знаю, що тобі сказати», «начебто і так краще, а може, і по-іншому»).

Таким чином, займаючи таку позицію в різних ситуаціях, не вміючи визначитися зі своєю думкою, діями, людина формує у своєму характері невизначеність.

7. Шкода

Стан невизначеності пригнічує волю людини і призводить до метушливості, сумнівів, терзань. В результаті він втомлюється, з’являється хворобливий стан, погіршується самопочуття.

Коли людина не знає, чого вона хоче, то все навколо здається їй сірим і безрадісним. Те, що вона робить, не розуміє мети і сенсу — просто тому, що «так треба, я зобов’язаний». В результаті втрачається інтерес до життя. З’являється загальмований стан — людина знаходиться «як у тумані».

Не вміючи чітко висловити свої наміри та плани, людина залишається незрозумілою для інших. У результаті вона ображається, обособлюється. У такій ситуації вона може робити помилкові висновки: «Я нікому не потрібен», «Ніхто мене не розуміє» і т. д.

Якщо вчасно не визначитися з вибором професії, а просто піти вчитися туди, куди всі, або в перший-ліпший університет, то можна втратити п’ять років, вивчаючи зовсім не те, що корисно і потрібно. Через це — розчарування у своїй професії або втрата часу на зміну навчального закладу.

Не маючи своєї чіткої думки, людина потрапляє під вплив інших людей (у сім’ї стає «підкаблучником» або забитою дружиною, на роботі — «сліпим виконавцем» волі начальника, у колі друзів — безвідмовним, якого «можна і напоїти, і умовити»).

Не маючи чіткої позиції у вихованні дітей, батьки сьогодні можуть дозволяти одне, завтра — інше. Таким чином, вони потім «розхитують» плоди свого сумбурного виховання («від капризних дітей не знаєш, куди дінешся»).

Відсутність чіткого плану своїх дій призводить до поспіху й метушні. У такому стані людина може братися виконувати одночасно кілька справ, не виділяючи головного, вона нервує, дратується — це негативно впливає на результат її діяльності. Або, навпаки, невміння визначитися з діями затягує і момент прийняття рішення, і саме виконання справи. У результаті все робиться із запізненням.

Не маючи у своєму житті чітких цілей, нічого серйозного й не досягнеш.

8. Мотиви й альтернатива

9. Способи подолання помилки і профілактика

Маючи більше інформації, легше визначитися з вибором. Наприклад: не знаючи, чи потрібно ставати лікарем (архітектором, економістом і т. д.), варто ближче познайомитися з цими професіями, не обмежуючись загальновідомими уявленнями.

Намагатися виділяти пріоритети, що для вас важливіше. Наприклад: при пошуку роботи (графік роботи, інтерес до справи, зарплата, близькість до дому, характер діяльності і т. д.), при покупці будматеріалів для ремонту (колір, фактура, вартість, якість матеріалу та ін.), у виборі супутника(ці) життя (характер, вік, інтереси, положення, освіта, зайнятість і т. д.).

Почуття невизначеності можна подолати, відповівши собі на конкретні запитання: який результат я хочу побачити (отримати)? Чи не принесе це шкоди? Якими способами і в які строки це можна здійснити? і т. д.

Якщо незрозуміло, з чого почати, щоб не губитися в здогадах, можна звернутися до того, хто знає, щоб отримати консультацію.

Ставлячи перед собою завдання, розкласти його на етапи, щоб бачити послідовність і конкретні дії.

Щоб уміти ставити чіткі цілі, подумати, навіщо і для чого необхідна майбутня справа. А в процесі діяльності їх можна коригувати. Тоді приходить досвід визначеності і конкретності.

Намагатися вникати у спільні справи, проявляти ініціативу (у сім’ї, на роботі), і вчитися різним корисним справам, тоді ви будете «в курсі справ» і не виникнуть ситуації, коли ви не знаєте, за яку роботу взятися і як її виконати.

Перш ніж висловити свою думку, щоб не було сумбурності, і вас зрозуміли, спробувати «зібратися з думками» і почати із суті.

10. Інша крайність: категоричність.

11. Позитивні якості:

визначеність, ясність, чіткість, конкретність.

12. Позитивна якість, що сприймається за невизначеність:

процес аналізу, розмірковування (поки немає готовності прийняти рішення).

Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.

«Лише безмежно нікчемним людям

властива безмежно велика гордість» 

Вольтер

1. Визначення помилки:

Гордість - почуття власної переваги; звеличування чогось свого або привласнення собі чужих заслуг.

2. Близькі за значенням слова:

зарозумілість, зверхність.

3. Тлумачення близьких за значенням слів:

Заноситися - загордитися, загордитися, уявити про себе, висловлюючи зневагу до інших.

Звеличувати - дуже високо оцінити, занадто розхвалити.

4. Словесні вирази помилки:

«У мене чудові діти, я пишаюся ними»

«Саме я гідний цього місця»

«Тільки така людина, як я, змогла досягти таких успіхів»

«Це все завдяки моїм здібностям!»

«Я успішний і пишаюся цим»

«Я - гордість цього інституту, школи тощо»

«Тільки такий тренер як я зміг виростити чемпіона» та інші.

5. Форми прояву:

Подумки проживання тріумфу (відчуття гордості за що-небудь)

Зарозумілість через свої успіхи, нагороди, заохочення; зарозумілість перед оточенням.

Звеличування достоїнств своєї національності.

Задоволення своїх амбіцій: записування дітей у кілька гуртків, вимога тільки відмінних результатів, виховання чемпіонів тощо.

Перебільшення свого внеску в загальну справу, приписування собі заслуг інших (дітей, школи, міста тощо).

6. Механізм помилки

В основі гордості лежить помилкова думка, що якщо людині є чим пишатися, значить, вона успішна, талановита і неординарна особистість. Усі свої знання, здібності, розум, енергію людина спрямовує на те, щоб перевершити оточуючих, довести їм свою перевагу, при цьому не гребуючи присвоїти собі частину заслуг інших людей.

Причиною появи гордості є заздрість і постійне порівняння себе, своїх вчинків з іншими людьми. Відчуваючи невдоволення собою в порівнянні з іншими, прагнучи довести, що людина краща і гідніша, ніж її вважають, вона звеличує свої можливості й принижує чужі. Отримавши похвалу, побачивши свою перевагу, вона починає зазнаватися, ставити себе вище за інших: «Я досяг того, чому раніше міг лише заздрити, тепер я на висоті!»

Формуванню гордості сприяють категоричність і деспотизм. Маючи мрії, фантазії й не реалізувавши їх у свій час, людина змушує себе, своїх рідних, дітей досягати високих результатів, не зважаючи на їхні бажання й думки. «Хай я чогось не досяг у цьому житті, зате зможу виховати гідних людей», — вважає вона і пишається собою, своїми дітьми, рідними, вихованцями.

Пихатість і марнославство також можуть сприяти появі гордості й самовдоволення. Вважаючи, що певні риси характеру, професійні якості необхідні людині для того, щоб досягти визнання серед оточуючих, побудувати кар’єру, вона прагне до слави, популярності. Стаючи чванливою, зарозумілою, відчуваючи свою перевагу, звеличуючи свої досягнення, вона перестає помічати людей довкола — і гордість стає рисою її характеру.

7. Шкода

Людина, яка необґрунтовано високо оцінює себе, осліплена своїми успіхами, менше звертає увагу на недоліки й помилки, не замислюється над проблемами, які за ними стоять. Не усуваючи недопрацювання вчасно, вона стикається з несподіваними труднощами й неприємними ситуаціями, до яких не готова — через це часто опиняється у незручному становищі.

Псуються добрі стосунки з оточенням: горда людина зациклюється на власних досягненнях, не помічає або применшує заслуги інших. У спілкуванні допускає зневажливий тон, зарозумілий погляд, не терпить зауважень, не сприймає порад — вважає, що вже достатньо успішна. Це заважає роботі в колективі, породжує конфлікти, розбіжності.

Прагнення пишатися дітьми та виставляти їхні успіхи на показ штовхає людину до одержимості. Вона змушує дітей до перевантажень фізично і розумово, що шкодить їхньому здоров’ю, а також нервує і себе, що підриває її власне здоров’я.

Пишаючись своєю нацією, людина культивує певні риси характеру — і справжня цінність цих рис викривлюється та перетворюється на вади. Наприклад: гостинність — у надмірне застілля, пунктуальність — у дріб’язковість, пошану до родини — у помсту.

Пихатість і чванство сприяють формуванню таких рис характеру, як самовдоволення, зарозумілість, бравада. Це призводить до неуважності, необережності: людина втрачає контроль над ситуацією, допускає помилки, створює небезпеку для себе й інших. Наприклад, водій, хизуючись навичками, створює аварійну ситуацію, а спортсмен — недооцінює ризики й травмується.

Під лозунгом «людина — це звучить гордо» завдається шкода природі: будуються дамби, перекриваються річки, вирубуються ліси — аби продемонструвати велич людини.

Горда людина рідко буває вдячною — вона вважає, що заслуговує на все сама.

8. Мотиви і альтернатива

9. Прийоми подолання помилки й профілактика

Стриманість у демонструванні власних достоїнств формує вміння володіти собою — така закономірність скромності. Щоб позбутися гордості, варто бути уважним до всього, що відбувається навколо. Це допомагає помічати гідності інших людей, набути корисних навичок, надати підтримку.

Подоланню гордості сприяє розуміння, що всі вдачі — не лише наша заслуга. Успіхам сприяють батьки, близькі, педагоги, наставники тощо.

Корисний також аналіз помилок, допущених упродовж останнього часу, і врахування їх при плануванні майбутніх справ. Це допомагає побачити напрямки для покращення дій та стилю життя.

10. Інша крайність: самознищення.

11. Позитивні якості: об'єктивність, повага, уважність, розуміння.

12. Позитивна якість, яку сприймають як гордість:  радість від досягнень.

 Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.