«Нестриманість в дрібницях погубить велику справу».
Конфуцій
Нестриманість – цариця всіх смертей.
Оноре де Бальзак
Нестриманість - небажання обмежувати себе у вчинках, словах, почуттях.
Близькі за значенням слова - зрив, збій, неприборканість, невитриманість.
Словесні вирази помилки:
"Спало на думку - потрібно сказати".
"Почуття обов'язково потрібно виразити".
"Що хочу, те і роблю".
"Я мовчати не буду".
Як нестриманість проявляється у творчості:
- через бажання швидше виконати роботу, не стримується і бере не підсохлі вироби і псує їх;
- береться за дві роботи одночасно і не встигає впоратися;
- висловлює свою думку про роботи інших без прохання, недоречно, вважаючи, що в цьому проявляється його небайдужість;
- нестриманість від поганих звичок: не прибирати за собою робоче місце, інструменти, класти їх не на своє місце...
Але нестриманість у творчості це наслідки досвіду невитриманості в нашому повсякденному житті. Щоб робота над лінню була ефективною, необхідно розглядати й інші сфери життя.
Як нестриманість проявляється у житті:
- нестриманість від дурних звичок: "Живемо один раз, навіщо себе в будь-чому обмежувати";
- висловлює свою думку невчасно, тільки через те що "наболіло";
- людина говорить жорстко, може принижувати, вважає, що так може відкрити очі іншим або поверне все на свої місця;
- переривання співрозмовника, недослуховування аргументів через те, що людина вважає, що "немає сенсу це слухати, потрібно обов'язково сказати все";
- людина заздалегідь налаштовує себе на те, що не буде стримуватися, якщо до нього віднесуться несправедливо ("якщо будуть грубити - я за себе не відповідаю") або для порядку ("Якщо побачу, що не так роблять, я їх так насварю") або щоб показати свій характер, щоб поважали ("Зараз прийду і всіх вишикую - нехай знають, який я");
- людина не стримує себе при близьких, добре знайомих людях, вважає це зайвим ("Мене такого знають і цінують, навіщо себе контролювати. Мене все одно зрозуміють"), розраховую на те що вибачать
- підвищена емоціональність, не тактична поведінка, зрив до рукоприкладства, тому що "по-іншому не розуміють" Наприклад, гучний вихід із грюканням дверима, погрози, агресія
- принципове небажання стримуватися в будь-яких своїх проявах через переконання, що "можливо робити все, що забажається". Або відмова проявити твердість, волю, узяти себе в руки, контролювати себе. Через це ситуації: "хочу кричати - кричу", "хочу їсти - їм все в холодильнику", "хочу дратуватися - так і буду реагувати" і т.ін.
Як виникає нестриманість у творчості.
В основі нестриманості лежить хибна думка: «Якщо є почуття — їх треба виражати, не варто себе обмежувати». Нестриманість людина сприймає як прояв природності, а стримування емоцій — як приниження себе.
Часто людина розуміє, що в певній ситуації краще промовчати, утриматися від дії чи емоцій, але її охоплює думка: «Чому я маю себе стримувати?». Вона не хоче контролювати емоції, вважає це складним, і вирішує: краще бути «природним». Це одна з причин нестриманості — «мої почуття понад усе». Людина не ставить собі запитань на кшталт: «Чи зрозуміють мене ці люди?», «Чи є в мене важливіші справи?», — її цікавить лише вираження себе.
Як виникає нестриманість в інших сферах життя:
Одна з причин нестриманості — егоїзм («мої почуття — понад усе!»), нетерпимість («А що тут думати, всі й так винні!»). Інтерес людини спрямований не на розуміння чи пошук відповідей («А чому я так реагую», «А чи вчасно це зараз?», «А чи є більш важливі речі?»), а лише на вираження себе, своїх емоцій. Коли немає інтересу розбиратися — тоді й стриманість здається непотрібною.
Тому відмова думати, як упоратися зі своїм станом, з чого почати, щоб не зірватися — призводить до того, що людина навіть не намагається себе стримувати, щоб зберегти стосунки чи повагу: «Скільки можна, все дістало», «Як можна стримувати свої почуття?!».
Іншою причиною нестриманості може бути виснаження. Наприклад, людині медично протипоказано вживати певні продукти. Вона каже: «Не можу втриматися, мені це подобається, і це дає мені відчуття задоволення».
Самозаспокоєння, перебільшене почуття власної значущості — можуть провокувати нестриманість. Не бажаючи визнавати свої помилки, прислухатися до порад, людина дратується, різко висловлюється, не терпить контролю над собою («Мені не потрібні ваші поради, розберуся сам якось, залиште мене в спокої зі своїми рекомендаціями»).
Нетерпимість до рис характеру інших людей, неприйняття інших думок, образливість — також можуть формувати нестриманість. Людина вважає, що терпіти труднощі, сварки, негативні емоції неможливо, починає зриватися, висловлює все, що думає про оточення, проявляє неадекватність, грубість або образливість. Так через нетерпимість до чогось чи когось людина доходить до того, що відкрито демонструє своє незадоволення — і це їй здається виправданим: «А як інакше всі зрозуміють, що добре, а що — погано?!».
З категоричності (самовпевненості, що правильна думка — лише одна, моя!) людина говорить усе напряму, не думаючи, як це сприймуть інші («Я правий, а іншим залишається тільки погодитися!»).
Часто нестриманість виникає від невпевненості. Людина підозрює, що з іншими може щось не вийти, що вона злякається, не впорається. Вона не може стриматися, щоб не перепитувати, не виділятися, не набридати своїми порадами. Наприклад, батьки надто часто дзвонять і перевіряють...
Яка шкода від нестриманості:
У творчості:
- нестримана людина часто не доводить роботу до кінця, легко зневірюється, дратується через дрібниці, не вміє стримувати імпульси, і будь-яка зміна планів вибиває її з колії;
- небажання себе стримувати — це відмова від саморозвитку.
У житті взагалі:
- постійний стрес і поганий настрій, що супроводжують нестриманість, призводять до втрати інтересу до життя;
- зриви шкодять здоров’ю: проблеми з серцем, тиском, головні болі, безсоння;
- кажуть: «Нестримана людина — як автомобіль без гальм». Така людина поводиться нетерпимо, зневажливо, створює напружену атмосферу — будь-де: в колективі, на роботі, на дорозі, в магазині тощо;
- небажання обмежувати себе у нерозумних вчинках створює безліч проблем:
- у харчуванні — переїдання, загострення хвороб;
- у витратах — марнотратство, борги;
- у словах — образи, зруйновані стосунки;
- у вчинках — залежності тощо;
- людина, яка звикла «виплескувати» емоції, не здатна діяти правильно в складних ситуаціях. Наприклад, чоловік у пориві сварки йде з дому зі словами: «Більше ти мене не побачиш», а потім шкодує, але соромиться повернутися;
- той, хто говорить усе, що спаде на думку, провокує конфлікти. Наприклад, почув плітку про директора — міг промовчати, але розповів усім. У результаті — проблеми в колективі;
- через нестриманість одного члена родини можуть постраждати інші. Наприклад, різке слово спричинило у бабусі серцевий напад, або батьки, зірвавшись на дитину, штовхнули її — і вона отримала травму;
- якщо один із подружжя постійно влаштовує скандали — інший може піти або зрадити. Такий характер мало хто витримає.
Мотиви та альтернативи
| Мотив | Альтернатива |
|---|
| «Не можна мовчки на це дивитися!» |
Якщо відбувається щось неприйнятне — завжди можна діяти цивілізовано: розмова, переконання, прохання, суворе попередження. |
| «Головне — висловитися, а далі розберуся.» |
Говорити, що думаєш — легко. Думати, що говориш — значно важче, але ефективніше. |
| «Я чесно кажу все, що думаю.» |
Можливо, краще сказати це пізніше, в іншій ситуації або іншій людині, щоб не нашкодити. |
| «Людина має говорити й робити те, що думає, а не тримати в собі.» |
Емоції не варто виплескувати на інших — це шкодить усім. Краще аналізувати їх, знаходити причини та замінювати реакції на конструктивні. |
Як позбутися нестриманості?
Подолання нестриманості та профілактика
- Стриманість — це не придушення своїх почуттів, а переключення інтересу на розуміння та аналіз. Що мені цікавіше: бездумно щось накоїти чи поміркувати? Так емоційний підхід замінюється розумним.
- Корисні фрази: «Так, зараз розберемося», «Відновимо логіку подій», «Треба подумати», «Усяке буває, і таке теж», «Не поспішай з висновками, можливо, все не так насправді».
- Прийняти, що в житті може трапитися будь-що: «І це теж може бути», «Так, і таке трапляється» — і шукати не винних, а варіанти виправлення, виходи з ситуації.
- Оцінити: чи буде мені добре, якщо через мою нестриманість я втрачу дорогих мені людей? (Чи хочу я, щоб мій чоловік/дружина знайшов/знайшла когось іншого, а діти ховалися від мене?) Як берегти близьких, не відштовхуючи їх?
- Оперативне реагування без емоцій допомагає швидше вирішити ситуацію. Наприклад, прорвало батарею і затоплює кухню. Поки емоційні члени родини кричать, стримана людина затуляє дірку пакетом, а потім швидко дзвонить в аварійну службу (швидкість - не ознака нестриманості). Важливо — усвідомити свою нестриманість.
- Вчитися мислити логічно — знаходити причини й наслідки подій, варіанти виправлення ситуації. Наприклад: «Мені не подзвонили вчасно. Чому? Можливо, забули. Почекаю ще хвилину і подзвоню сам».
- Знайти причини своєї нестриманості (що саме виводить мене з рівноваги, які риси характеру заважають залишатися спокійним). Намітити шлях подолання: не перевиховувати інших, а намагатися зрозуміти їх, розібратися, що ними керує, і як я можу допомогти.
- Якщо відчуваєш, що можеш «зірватися» — зупини себе. Допоможе усвідомлення шкоди зриву — для здоров’я і стосунків — і пошук позитивного виходу. Наприклад, жінка, відчуваючи, що «закипає», йде на прогулянку. Через деякий час і вона, і чоловік можуть спокійно обговорити ситуацію.
- Не завжди вдається одразу стриматися. Не треба себе картати. Подумати, що заважає стриманості, що допоможе, відзначати навіть невеликі успіхи. Наприклад, якщо не вдалося стриматися з дитиною, краще написати, ніж сказати щось образливе. Проаналізувати це і наступного разу зупинити себе.
Інша крайність: Аскетизм (штучне обмеження себе в розумних потребах).
Позитивні якості: стриманість, розсудливість, урівноваженість, витримка.
Позитивна якість, яку приймають за нестриманість: активність, ініціативність; задоволення розумних потреб, необхідних для життя(їжа, сон, тепло та ін.). Швидкі, рішучі дії в складній ситуації.
Для усунення досвіду нестриманості необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.
1.Що це таке? Злоба — це дратівливо-вороже ставлення до когось або чогось.
