Що заважає розвитку

«Наш життєвий досвід не повинен перетворюватися 

на перешкоду для життя інших»

Р. Блессінг

1. Визначення помилки

Перешкоджання — створення бар’єрів для чиїхось дій.

2. Слова, близькі за значенням:

перешкода, бар’єр, затримка, стримування, гальмування, утруднення, обмеження.

3. Тлумачення близьких за значенням слів

Препона – перешкода, завада.

Проблема – перешкода, утруднення, затримка.

Затримка – стримування, уповільнення, перешкоджання, відтягування на певний час.

Перешкоджання – завада комусь у чомусь (недозволяння комусь щось зробити).

Перешкода, перегороджування – завада, перепона, утруднення.

Стримування – примус залишитися, не пустити, завадити; сповільнити, не видати, не виплатити.

Заборона – оголошення чогось недозволеним через надану владу або право.

4. Словесні вирази помилки

«Тільки через мій труп».

«А я їм заваджу піти туди, навіть якщо вони цього дуже хочуть».

«Не дам дозволу — і все».

«Зроблю так, щоб тут не їздили всі, кому не ліньки».

«Навіть на поріг їх не пущу».

«Не дам ходу його починанням».

«Я переб'ю їм дорогу сюди».

«Ставитиму їм палиці в колеса» та інші

5. Форми прояву

Вигадування способів і методів стримування когось, щоб не дати здійснити його дії. Наприклад: затримувати працівника, який вирішив звільнитися, довше, ніж дозволено законом, вважаючи його відхід невигідним для підприємства.

Стримування батьками дорослих дітей, які хочуть жити окремо, вважаючи, що вони не зможуть жити самостійно.

Заборона дітям запрошувати додому однокласників, щоб не порушувати порядок у квартирі.

Самовільне встановлення загороджень у місцях загального користування (коридорі, під'їзді, дворі), щоб ніхто, так званий «чужий», не міг скористатися проїздом або проходом.

Перешкоджання присутності в колективі «невідповідних» людей. Наприклад: щоб незручний працівник не був поруч, хтось переносить його стіл до іншого приміщення.

Затримка підписання документів: чиновник відкладає підписання документів підприємця, щоб знайти привід для відмови, бо бачить у ньому конкурента знайомому.

6. Механізм помилки

В основі перешкоджання лежить хибна думка: «Якщо дії когось не збігаються з моїми уявленнями про те, як треба, я зроблю все, щоб цього не допустити».

Причини:

Гординя — людина, звеличуючи свою приналежність до певного кола, заважає з’являтися у своєму оточенні небажаним людям, вважаючи їх недостойними. Наприклад: сусідка перешкоджає зустрічам сина з дівчиною з неблагополучної сім’ї.

Заздрість і страх залишитися в тіні — щоб не допустити появи компетентніших людей, людина вставляє їм «палиці в колеса». Наприклад: працівник, побоюючись конкуренції від «новачка», не передає йому документи, не повідомляє про накази, через що той отримує догани й звільняється.

Корисливість і егоїзм — керуючись лише своїми потребами, людина ігнорує інших та створює завади.

Причиною перешкоджання є нахабство людини, яка, нехтуючи інтересами оточення, заважає їхнім справам і відпочинку. Наприклад, мешканець кімнати у комунальній квартирі та його гості голосно шумлять, влаштовують нічну гулянку, тим самим створюючи перешкоди для відпочинку сусідів.

До заборон призводить владолюбство й насильство, коли людина, маючи владу або силу, не дає дозволу на здійснення справ інших, примушує їх діяти по-своєму.

Бажання стати на чийсь шлях, «вибити ґрунт з-під ніг» оточенню, ускладнюючи їм життя лише заради власного комфорту, призводить до звички чинити перешкоди іншим людям — і згодом це стає нормою життя такої людини.

7. Шкода

Людина, яка забороняє близьким щось (розпоряджається їхнім часом, здійснює покупки без їхньої участі, обмежує спілкування з особами протилежної статі тощо), врешті-решт налаштовує їх проти себе, залишається самотньою і без підтримки.

Якщо людина обгороджує свою територію та створює перешкоди, які ускладнюють проїзд або прохід іншим, то втрачає взаєморозуміння з оточенням і стикається з адміністративними перевірками та судовими розглядами.

Вважаючи «небажаних» людей перешкодою для спокійного життя, людина не допускає їх у свою родину, на роботу чи до дому, витрачаючи на це сили та час. Корисні справи залишаються без уваги. Ба більше, така людина сама створює собі стресові ситуації, що погіршує здоров’я.

Людина, яка протистоїть впровадженню нових методів роботи через страх стати непотрібною, не справляється з обов’язками, отримує зауваження, догани, позбавляється заохочень.

Якщо батьки вважають своїх дітей недосвідченими, заважають їм спілкуватися, робити посильну роботу, вчитися там, де їм хочеться, або створювати власну сім’ю — діти стають несамостійними й непристосованими. Батьки змушені опікувати їх навіть тоді, коли вже не мають на це сил.

Людина, яка своїми незаконними діями ускладнює життя інших, притягується до адміністративної або кримінальної відповідальності.

8. Мотиви й альтернатива

9. Способи подолання помилок і профілактика

Поміркуй, які труднощі тобі доводилося долати, коли хтось створював тобі перешкоди.

Не варто поспішно й однозначно забороняти «назавжди». Краще поговорити, пошукати спільне рішення, розглянути альтернативи. Це збереже взаєморозуміння та нормальні стосунки.

10. Інша крайність: потурання, угодовство.

11. Позитивна якість: сприяння, допомога, участь.

12. Позитивна якість, яку приймають за перешкоджання: передбачливість — передбачення і прагнення запобігти складній ситуації.

Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.
____________
Рисунок створено з використанням ШІ

«Ніщо не є досконалим у всіх відношеннях»

 Горацій

1. Визначення помилки:

Ідеалізація — створення для себе уявного ідеалу, цінностей та служіння їм.

2. Слова, близькі за значенням:

Ідолопоклонство, фетишизм, поклоніння кумирам, обожнювання, захоплення, обожнення.

3. Тлумачення близьких за значенням слів:

Ідолопоклонство — створення з людей ідолів та поклоніння їм (артистам, вченим тощо).

Фетишизм — культ неживих предметів, яким приписують надприродну силу (талісмани, обереги, речі відомих людей).

Обожнення (від обожнити) — наділення когось надприродною, божественною силою. Частіше вказує на саму дію перетворення на божество або абсолютне поклоніння.

Обожнювання (від обожнювати) означає тривалий процес або стан захоплення.

4. Словесні вирази помилки:

«Я захоплений, схиляюся перед цим»

«Це найкраще, що тільки може бути»

«Це сама досконалість, кращого не існує»

«Без цього моє життя втрачає сенс» (робота, сім’я, багатство тощо)

«Моє захоплення — найцікавіше, життя — найправильніше»

«Кращої роботи не знайти»

«Сім’я — найголовніше в житті»

«Стосунки мають бути справедливими» і т. ін.

5. Форми прояву:

Створення в думках ідеального образу людини, гідної любові й уваги.

«Любов» до об’єкта ідеалізації, невизнання його права на помилку.

Ідеалізація колективних форм, ідей, речей, грошей, видів діяльності.

Приписування об'єкту характеристик, яких він не має.

Обожнювання дітей: «діти — квіти нашого життя, ангели».

Поклоніння кумирам: артистам, спортсменам — ототожнення з екранним образом.

Створення культу з предметів: талісманів, речей.

6. Механізм помилки:

Ідеалізація виникає, коли людина уникає вирішення реальних життєвих завдань та замість цього шукає емоційні замінники. Ідеали стають ілюзією повноцінного життя, способом уникнути дискомфорту від реальності. Часто людина переконує себе, що «без ідеалів не прожити», хоча й надає їм якостей, яких ті не мають.

Так, наприклад, не бажаючи сприймати і вчитися новим методам роботи, спілкування, взаємодії з людьми, людина використовує лише один «перевірений», безвідмовний прийом («стереотипний метод»), звеличуючи його як єдино цінний досвід. При цьому вона відмовляється від інших, навіть оптимальних.

Часто ідеалізація пов'язана з емоційним сприйняттям життя, і її причиною стають вразливість і довірливість людини до чужої думки, ЗМІ та інших джерел. Легко піддаючись емоціям, не бажаючи аналізувати, людина сліпо довіряє інформації та на її основі створює образ «правильного», «ідеального» — наприклад, супутника життя, поведінки, способу життя. Це здається їй простішим, ніж думати й досліджувати.

Заздрячи іншим, людина ідеалізує, наприклад, життя багатих (не оцінюючи, яким шляхом вони досягли успіху), вважаючи, що тільки таке життя зробить її щасливою. При цьому вона не цінує власну реальність.

Невпевненість у собі та в можливості реалізувати бажане призводить до копіювання або захоплення достоїнствами інших людей. Вона помилково вважає, що тільки це — справжнє і цінне.

Прагнучи ідеального, людина зміцнює в собі звичку не бачити реальність, живе із «заплющеними очима», що призводить до розчарування і відчаю через нездійснені надії.

7. Шкода

Ідеалізація — це «рожеві окуляри», спотворене сприйняття реальності. Ілюзії руйнуються, викликаючи розчарування, депресію, тугу, ненависть до кумирів — аж до втрати сенсу життя.

Людина стає залежною від об'єкта поклоніння та його думки. Негативна оцінка кумира спричиняє сильні переживання.

Ідеалізуючи когось, людина ігнорує недоліки, вимагає відповідності своїм очікуванням. Її ошукують, вона розчаровується.

Поклоніння зіркам заважає цінувати близьких. Відносини руйнуються, виникає самотність.

Уявлення про «ідеальну» роботу заважає знайти реальну, відповідну.

Батьки, ідеалізуючи дітей, не помічають проблем у поведінці, посилюють їх. Діти виростають споживачами.

Ідеалізуючи цілі, людина обмежує себе, не помічає, де вона справді потрібна. Не досягнувши бажаного, знецінює інше, формує комплекси.

8. Мотиви й альтернатива

9. Приклади подолання помилки й профілактика

Чи можна вимагати від людей досконалості: абсолютної відданості справі, абсолютної розумності, абсолютної вірності, абсолютної любові? Ідеальних людей не існує. Слід співвідносити свої вимоги з можливостями конкретної людини й цінувати в кожному те позитивне, що є, та вміти пробачати.

Щоб не звеличувати гідності інших, треба побачити гідність і в собі. «Кожна людина — це історія, не схожа ні на яку іншу» (А. Каррель). «Не мати жодної гідності так само неможливо, як і не мати жодного недоліку» (Л. Волендер). То чи варто копіювати чуже життя? Коли людина розвиває свої здібності — вона досягає того, що вважала неможливим.

Перше враження про когось або щось може бути оманливим. Як у приказці: «Здався молодцем — виявився негідником». Не слід перебільшувати значення першого знайденого виходу із ситуації чи варіанта, підказаного авторитетною людиною. Зазвичай варіантів кілька. Краще розглянути всі «плюси» й «мінуси» кожного та обрати найоптимальніший. Бачення позитивного й негативного допомагає виробити власну незалежну думку.

10. Інша крайність: розчарування.

11. Позитивна якість: об’єктивність.

12. Позитивна якість, яку приймають за ідеалізацію: повага.

Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.
____________
Рисунок створено з використанням ШІ

Якщо ти ненавидиш – значить тебе перемогли.

Конфуцій

1.Що це таке? Злоба — це дратівливо-вороже ставлення до когось або чогось.

2. Синоніми: злість, лютість, озлобленість, гнівливість, сердитість, дратівливість, ненависть, ненависть, жовчність, обурення, ворожість.

3. Типові форми прояву: сварки, лайки, виявлення зневаги, побажання або вчинки, спрямовані на шкоду іншим або бажання розірвати зв'язки з ким-небудь.

4. Типові мовні вислови:

«Зарізав би!»,

«Він мене просто бісить!»,

«Рвати й метати!»,

«Аж трясуся від злості!»,

«У мене просто очі кров'ю наливаються, коли я його бачу!» і т. д.

5. Форми прояву

Прояви роздратування, гніву, агресії згадавши об’єкт злості (Приклад: жінка заходить до кімнати, а чоловік, лише побачивши її, вже готовий на неї накричати).

Злісні висловлювання, нецензурна лексика, інші образи — від надлишку злоби, що спрямована на когось.

Ворожість до окремих людей, небажання допомагати їм, спілкуватися з ними, бачити їх або навіть думати про них.

6. Механізми помилок

Злість — це сильна емоція, яка не виникає просто так: вона є наслідком певного негативного досвіду.

Злість починається з невдоволення. Якщо людина часто незадоволена кимось або чимось, але не висловлює цього або не вживає достатніх заходів, щоб покращити початкову ситуацію, виникає ілюзія: «Я в глухому куті». Невдоволення накопичується й перетворюється на роздратування та агресію. Те, що спочатку просто не подобалося, тепер дратує й злить: «Чому це відбувається (як вони діють, що роблять)? Я вже не можу ставитися до цього спокійно, нічого не можу змінити — залишається тільки злість».

Причина злості — усвідомлення власного безсилля вирішити ситуацію інакше. А накопичене безсилля з'являється від нездатності мислити й шукати нові шляхи вирішення. Наприклад: чоловік злиться на дружину, бо вважає, що вона по-іншому його не зрозуміє.

Інша причина злості — невміння чи невпевненість. Людина не здатна змінити ситуацію, опускає руки, відчуває безсилля і роздратування: у такому стані дратувати може будь-яка дрібниця.

Інколи злість — це маніпуляція. Людина дозволяє собі злитися, сподіваючись підкорити інших: бачить, що її бояться, погоджуються, і тому вона не змінює поведінки. Їй вигідно, що близькі підкоряються зі страху. Але навіть тоді — це прояв безсилля, бо інакше вона не може досягти бажаного.

Ще один механізм: нездатність «взяти себе в руки» і хоча б тимчасово відволіктись від емоцій, зосередившись на розумних діях. Наприклад: чоловік злиться на дружину, бо вона не реагує на ситуацію, не робить жодних кроків, щоб її виправити. І він злиться, бо сам теж не може з цим нічого вдіяти.

7. Шкода

Людина, що злиться на себе або на інших, находиться в стресовому стані і тому здоров'я погіршується.

Від злості зламав щось та страждає через матеріальні втрати.

8. Мотиви і альтернатива

9. Спосіб подолання помилки та вироблення корисних якостей

Зупиніться й порахуйте до 10. Подумайте конструктивно: що зі мною відбувається? Чому я так реагую? Згадайте випадки, коли через злість були серйозні наслідки. Чи хочу я, щоб це повторилося?

Усвідомте: злоба лише руйнує й розчаровує. Користь приносять доброзичливість і розуміння.

Прийміть, що всі люди різні. У кожного — свої особливості. Варто спокійно ставитися до кожного.

Власна розсудливість формує доброзичливість: я не сварюся з людьми, а чиню позитивно.

10. Інші крайнощі: підлабузництво, надмірна догідливість або угодовство

11. Позитивні якості: доброзичливість, терпіння, активність у подоланні труднощів.

12. Позитивна якість, яку плутають зі злобою: твердість.

Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.
____________
Рисунок створено з використанням ШІ (Copilot)

«Нестриманість в дрібницях погубить велику справу». 

Конфуцій

Нестриманість – цариця всіх смертей. 

Оноре де Бальзак

Нестриманість - небажання обмежувати себе у вчинках, словах, почуттях.

Близькі за значенням слова - зрив, збій, неприборканість, невитриманість.

Словесні вирази помилки: 

"Спало на думку - потрібно сказати".

"Почуття обов'язково потрібно виразити".

"Що хочу, те і роблю".

"Я мовчати не буду".

Як нестриманість проявляється у творчості:

• через бажання швидше виконати роботу, не стримується і бере не підсохлі вироби і псує їх;
• береться за дві роботи одночасно і не встигає впоратися;
• висловлює свою думку про роботи інших без прохання, недоречно, вважаючи, що в цьому проявляється його небайдужість;
• нестриманість від поганих звичок: не прибирати за собою робоче місце, інструменти, класти їх не на своє місце...

Але нестриманість у творчості це наслідки досвіду невитриманості в нашому повсякденному житті. Щоб робота над лінню була ефективною, необхідно розглядати й інші сфери життя.

Як нестриманість проявляється у житті:

• нестриманість від дурних звичок: "Живемо один раз, навіщо себе в будь-чому обмежувати";
• висловлює свою думку невчасно, тільки через те що "наболіло";
• людина говорить жорстко, може принижувати, вважає, що так може відкрити очі іншим або поверне все на свої місця;
• переривання співрозмовника, недослуховування аргументів через те, що людина вважає, що "немає сенсу це слухати, потрібно обов'язково сказати все";
• людина заздалегідь налаштовує себе на те, що не буде стримуватися, якщо до нього віднесуться несправедливо ("якщо будуть грубити - я за себе не відповідаю") або для порядку ("Якщо побачу, що не так роблять, я їх так насварю") або щоб показати свій характер, щоб поважали ("Зараз прийду і всіх вишикую - нехай знають, який я");
• людина не стримує себе при близьких, добре знайомих людях, вважає це зайвим ("Мене такого знають і цінують, навіщо себе контролювати. Мене все одно зрозуміють"), розраховую на те що вибачать
• підвищена емоціональність, не тактична поведінка, зрив до рукоприкладства, тому що "по-іншому не розуміють" Наприклад, гучний вихід із грюканням дверима, погрози, агресія
• принципове небажання стримуватися в будь-яких своїх проявах через переконання, що "можливо робити все, що забажається". Або відмова проявити твердість, волю, узяти себе в руки, контролювати себе. Через це ситуації: "хочу кричати  - кричу", "хочу їсти - їм все в холодильнику", "хочу дратуватися - так і буду реагувати" і т.ін.

Як виникає нестриманість у творчості.

В основі нестриманості лежить хибна думка: «Якщо є почуття — їх треба виражати, не варто себе обмежувати». Нестриманість людина сприймає як прояв природності, а стримування емоцій — як приниження себе.

Часто людина розуміє, що в певній ситуації краще промовчати, утриматися від дії чи емоцій, але її охоплює думка: «Чому я маю себе стримувати?». Вона не хоче контролювати емоції, вважає це складним, і вирішує: краще бути «природним». Це одна з причин нестриманості — «мої почуття понад усе». Людина не ставить собі запитань на кшталт: «Чи зрозуміють мене ці люди?», «Чи є в мене важливіші справи?», — її цікавить лише вираження себе.

Як виникає нестриманість в інших сферах життя:

Одна з причин нестриманості — егоїзм («мої почуття — понад усе!»), нетерпимість («А що тут думати, всі й так винні!»). Інтерес людини спрямований не на розуміння чи пошук відповідей («А чому я так реагую», «А чи вчасно це зараз?», «А чи є більш важливі речі?»), а лише на вираження себе, своїх емоцій. Коли немає інтересу розбиратися — тоді й стриманість здається непотрібною.

Тому відмова думати, як упоратися зі своїм станом, з чого почати, щоб не зірватися — призводить до того, що людина навіть не намагається себе стримувати, щоб зберегти стосунки чи повагу: «Скільки можна, все дістало», «Як можна стримувати свої почуття?!».

Іншою причиною нестриманості може бути виснаження. Наприклад, людині медично протипоказано вживати певні продукти. Вона каже: «Не можу втриматися, мені це подобається, і це дає мені відчуття задоволення».

Самозаспокоєння, перебільшене почуття власної значущості — можуть провокувати нестриманість. Не бажаючи визнавати свої помилки, прислухатися до порад, людина дратується, різко висловлюється, не терпить контролю над собою («Мені не потрібні ваші поради, розберуся сам якось, залиште мене в спокої зі своїми рекомендаціями»).

Нетерпимість до рис характеру інших людей, неприйняття інших думок, образливість — також можуть формувати нестриманість. Людина вважає, що терпіти труднощі, сварки, негативні емоції неможливо, починає зриватися, висловлює все, що думає про оточення, проявляє неадекватність, грубість або образливість. Так через нетерпимість до чогось чи когось людина доходить до того, що відкрито демонструє своє незадоволення — і це їй здається виправданим: «А як інакше всі зрозуміють, що добре, а що — погано?!».

З категоричності (самовпевненості, що правильна думка — лише одна, моя!) людина говорить усе напряму, не думаючи, як це сприймуть інші («Я правий, а іншим залишається тільки погодитися!»).

Часто нестриманість виникає від невпевненості. Людина підозрює, що з іншими може щось не вийти, що вона злякається, не впорається. Вона не може стриматися, щоб не перепитувати, не виділятися, не набридати своїми порадами. Наприклад, батьки надто часто дзвонять і перевіряють...

Яка шкода від нестриманості:

У творчості:

• нестримана людина часто не доводить роботу до кінця, легко зневірюється, дратується через дрібниці, не вміє стримувати імпульси, і будь-яка зміна планів вибиває її з колії;
• небажання себе стримувати — це відмова від саморозвитку.

У житті взагалі:

• постійний стрес і поганий настрій, що супроводжують нестриманість, призводять до втрати інтересу до життя;
• зриви шкодять здоров’ю: проблеми з серцем, тиском, головні болі, безсоння;
• кажуть: «Нестримана людина — як автомобіль без гальм». Така людина поводиться нетерпимо, зневажливо, створює напружену атмосферу — будь-де: в колективі, на роботі, на дорозі, в магазині тощо;
• небажання обмежувати себе у нерозумних вчинках створює безліч проблем:
  • у харчуванні — переїдання, загострення хвороб;
  • у витратах — марнотратство, борги;
  • у словах — образи, зруйновані стосунки;
  • у вчинках — залежності тощо;
• людина, яка звикла «виплескувати» емоції, не здатна діяти правильно в складних ситуаціях. Наприклад, чоловік у пориві сварки йде з дому зі словами: «Більше ти мене не побачиш», а потім шкодує, але соромиться повернутися;
• той, хто говорить усе, що спаде на думку, провокує конфлікти. Наприклад, почув плітку про директора — міг промовчати, але розповів усім. У результаті — проблеми в колективі;
• через нестриманість одного члена родини можуть постраждати інші. Наприклад, різке слово спричинило у бабусі серцевий напад, або батьки, зірвавшись на дитину, штовхнули її — і вона отримала травму;
• якщо один із подружжя постійно влаштовує скандали — інший може піти або зрадити. Такий характер мало хто витримає.

Мотиви та альтернативи

Як позбутися нестриманості?

Подолання нестриманості та профілактика

• Стриманість — це не придушення своїх почуттів, а переключення інтересу на розуміння та аналіз. Що мені цікавіше: бездумно щось накоїти чи поміркувати? Так емоційний підхід замінюється розумним.
• Корисні фрази: «Так, зараз розберемося», «Відновимо логіку подій», «Треба подумати», «Усяке буває, і таке теж», «Не поспішай з висновками, можливо, все не так насправді».
• Прийняти, що в житті може трапитися будь-що: «І це теж може бути», «Так, і таке трапляється» — і шукати не винних, а варіанти виправлення, виходи з ситуації.
• Оцінити: чи буде мені добре, якщо через мою нестриманість я втрачу дорогих мені людей? (Чи хочу я, щоб мій чоловік/дружина знайшов/знайшла когось іншого, а діти ховалися від мене?) Як берегти близьких, не відштовхуючи їх?
• Оперативне реагування без емоцій допомагає швидше вирішити ситуацію. Наприклад, прорвало батарею і затоплює кухню. Поки емоційні члени родини кричать, стримана людина затуляє дірку пакетом, а потім швидко дзвонить в аварійну службу (швидкість - не ознака нестриманості). Важливо — усвідомити свою нестриманість.
• Вчитися мислити логічно — знаходити причини й наслідки подій, варіанти виправлення ситуації. Наприклад: «Мені не подзвонили вчасно. Чому? Можливо, забули. Почекаю ще хвилину і подзвоню сам».
• Знайти причини своєї нестриманості (що саме виводить мене з рівноваги, які риси характеру заважають залишатися спокійним). Намітити шлях подолання: не перевиховувати інших, а намагатися зрозуміти їх, розібратися, що ними керує, і як я можу допомогти.
• Якщо відчуваєш, що можеш «зірватися» — зупини себе. Допоможе усвідомлення шкоди зриву — для здоров’я і стосунків — і пошук позитивного виходу. Наприклад, жінка, відчуваючи, що «закипає», йде на прогулянку. Через деякий час і вона, і чоловік можуть спокійно обговорити ситуацію.
• Не завжди вдається одразу стриматися. Не треба себе картати. Подумати, що заважає стриманості, що допоможе, відзначати навіть невеликі успіхи. Наприклад, якщо не вдалося стриматися з дитиною, краще написати, ніж сказати щось образливе. Проаналізувати це і наступного разу зупинити себе.

Інша крайність: Аскетизм (штучне обмеження себе в розумних  потребах).

Позитивні якості: стриманість, розсудливість, урівноваженість, витримка.

Позитивна якість, яку приймають за нестриманість: активність, ініціативність; задоволення розумних потреб, необхідних для життя(їжа, сон, тепло та ін.). Швидкі, рішучі дії в складній ситуації.

Для усунення досвіду помилки необхідно виконання всіх етапів роботи над собою.
____________
Рисунок створено з використанням ШІ

Воля дає силу слабим

Діяльність людини визначає воля – основа особистості, її "двигун". Воля – це усвідомлене бажання чинити розумно, за яким слідує пошук шляхів досягнення бажаного (що для цього потрібно, хто може допомогти тощо), і рішення, здійснюється вибір якогось конкретного варіанта. Коли людині зрозуміло, що саме вона має робити, їй залишилося тільки привести це у виконання й отримати результат.  Будь-яке гарне бажання, якщо людина від нього не відмовляється і вміє приймати допомогу, здійсненне.

Тобто, якщо коротко, то воля – це розумне бажання, прийняття розумного рішення та виконання цього рішення.

Якщо бажань немає – особистістю опановує потяг. Різниця між ними в наступному: бажання завжди зрозуміле, виконання його кому-небудь потрібне. А у потягу немає відповіді на запитання "навіщо?". "Хочеться", "подобається", "так роблять інші", "а що ще робити?" тощо.   Людина знає (попереджена), що те, що її приваблює, може завдати шкоди, але не відмовляється, бо не бачить на цей момент нічого кращого, не вірить, що їй доступне щось добре. Іноді ця невіра ховається під маску незалежності ("що хочу, те й роблю", "ні перед ким не звітую", "маю право" тощо), але, по суті, підкорення спокусі – результат того, що людина зневірилася знайти те, що шукала. Якщо людина спокусилася і не хоче зупинитися і виправляти наслідки своїх проступків, вони зв'язують її.

Підкоряючись, людина вчиняє безглузді дії – починаючи з втрати часу (марнотратство) і закінчуючи навмисним шкідництвом і навіть злочином. Усе це не може не позначитися не тільки на поточному стані людини, а й на її майбутньому.   Так, зважившись на обман, людина змушена брехати знову, щоб підтвердити попередню брехню. Людина, яка брала участь разом із ким-небудь у негідній справі, не кидає її, боячись розголосу і покарання. Одного разу свідомо пішовши на порушення і не розкаявшись згодом, людина стає вічним боржником свого минулого – залежною, яка замкнула себе в рамки закону причинно-наслідкового зв'язку. Цей закон диктує людині стереотипи поведінки, і її життя стає ланцюжком повторюваних ситуацій, як правило, негативних.

Проявляти волю – мати розумні бажання, які переходять у рішення та виконуються.

Помилки та негативні риси характеру, що заважають розвитку:

Ідеалізація

Перешкоджання

Лінь

Злоба

Гордість

Самолюбство

Спотворення

Нестриманість

Забобон

Безвідповідальність

Невпевненість

Сумніви та невпевненість — погані супутники у житті.

Вони змушують штовхатися на одному місці,

а потім шкодувати про втрачені можливості.

(Бесс)

Великою перешкодою в розвитку людини є невпевненість. Багато хто й не пробує навчиться ліплення або гончарства через невпевненість у собі. Крім того, багато життєвих завдань не вирішуються в людини тільки тому, що вона не пробувала їх розв'язати через свою невпевненість. Долаємо невпевненість

Щоб навчитися долати невпевненість, потрібно спочатку зрозуміти - що таке невпевненість і чому її проявляє людина.

Можна сказати, що невпевненість - це недостатня віра в можливість здійснити бажане (необхідне, розумне).

Як невпевненість проявляється у творчості:

• Сумнів людини в правильності отриманого результату, попри те, що зробила все за технологією, інструкцією, заданим алгоритмом, через думку, що десь усе одно помилилася.
• Пошук своїх недоліків через які не виходить зробити заплановане. Людина думає, що через недоліки в її характері набагато більше, ніж позитивних якостей (занижена самооцінка). Наприклад, людина не починає вчиться гончарства або кераміки, думаючи що вона на це не здатна.
• Сумнів, що можна виправити роботу.
• Невпевненість у зв'язку з порушенням звичного ритму життя, навколишніх умов (переїзд, одруження, зміна роботи, ремонт у квартирі тощо). Наприклад, стільки роботи не зможу працювати над собою, знайти час на свій розвиток. Не вистачить часу на творчість із новою роботою, з появою дітей.

Але невпевненість у творчості це наслідки досвіду невпевненості в нашому повсякденному житті. Щоб упевненість стала міцною, необхідно розглядати й інші сфери життя.

Як невпевненість проявляється в житті:

Невіра в можливість відновлення зіпсованих стосунків - наприклад, у разі чвар з родичами або сварки з близькими, друзями: "Тепер ми вороги назавжди, уже нічого не виправити".

Сумнів у тому, що за короткої зустрічі можна налагодити контакт із людьми через думку, що для того, щоб взаємодіяти, треба багато спілкуватися.

Батьки сумніваються в самостійності своєї дитини (вважають її ще маленькою і поводяться з нею "не за віком", як із молодшою): "Та вона ще дитина, сама не здатна!" Наприклад, мама не впевнена, що дитина 3 років може сама добре поїсти, і годує її з ложки. Або батьки не впевнені, що їхній син старшокласник може нормально обрати собі професію.

Як виникає невпевненість у творчості:

В основі невпевненості лежить хибна думка: "Немає сенсу вчитися гончарства, ліпленню, прагнути до гармонійного розвитку, роботи над собою, однаково нічого не вийде, бо це надто важко, краще вже нічого не робити". Лінь і небажання "встати й піти" - тобто, почати долати ці перешкоди якраз і призводить до невпевненості.

Заздрячи успіхам інших учнів студії, людина порівнює результати їхньої та своєї роботи і приходить до висновку, що вона не здатна досягти чогось у гончарстві та кераміці.

У творчості появі невпевненості сприяє самолюбство. Людина вважає стурбованою тим, що про неї подумають інші в разі невдачі, вона боїться вчитися ліпити або гончарити: "Краще вже нічого не пробувати, ніж зробити погано і зганьбитися".

Одним із джерел невпевненості є відсутність чітких завдань і цілей заняття керамікою (тобто невизначеність що і навіщо будемо робити).

Як виникає невпевненість в інших сферах життя:

Невпевненість може з'являтися через недовірливість. Якщо одного разу не схвалили якісь дії людини, вчинили з нею не чесно, вона починає сумніватися в тому, що гідна шанобливого ставлення.

Зволікання також призводить до сумніву. Затягуючи виконання рішень, людина залишає для виконання справи нереально малі терміни, за які не виходить якісно виконати роботу. Отримуючи закономірний негативний результат, вона ще більше втрачає переконаність у тому, що може щось добре зробити.

Невіра в здібності інших з'являється через те, що людина вважає себе кращою, розумнішою, досвідченішою. Подібні речі проявляють батьки, коли сумніваються у здібностях своїх дітей і заважають їм розвиватися самостійно. Наприклад, мама дитини вважає, що тільки вона знає, що добре для її дитини, а сама вона не вирішить, що їй краще. Також часто це буває у близьких у сім'ї, коли їм здається, що вони вже досить добре одне одного знають, а отже, можуть за іншого вирішити, що йому потрібно. Тому вони сумніваються у здатності іншого зробити самостійний вибір.

Яка шкода від невпевненості:

У творчості:

• Відмовляючись від нових ідей і нових сфер розвитку та творчості через невпевненість, людина відмовляється від того, що докорінно б змінило її життя на краще.
• Невпевнена у правильності свого стилю ліплення людина намагається більше дотримуватися думки авторитетних для неї людей. Поступово вона змінює свій стиль на догоду їм, і індивідуальність у роботах втрачається. Замість отримання нових робіт виходять копії раніше створених.

У житті взагалі:

• Маючи невпевненість в собі, людина не намагається якимось чином поліпшити своє життя, вважаючи, що все одно нічого не вийде. Вона живе, "пливучи за течією", стає пасивною, не вміє розв'язувати питання і проблеми, звикає бути залежною від обставин, від інших людей.
• Людина, яка сумнівається в тому, що можна вилікувати хворобу, одужати, не докладає зусиль для одужання. При цьому не змінює спосіб життя: продовжує курити, створювати собі стресові ситуації, відмовлятися від лікування, від занять фізичною працею. Тим самим посилює розвиток хвороби.
• Сумнів у позитивному результаті справи змушує людину відтягувати початок процесу. Починаючи в останню мить, вона створює собі аврали, а отже стреси та хвороби. Наприклад, готуючись робити ремонт у квартирі за коротку відпустку, людина довго збирається, намагаючись зрозуміти: а чи варто починати, а чи встигну? У підсумку починає, коли залишається мало часу. Доводиться робити дуже швидко, подекуди неякісно, або залишаються ремонтні роботи після відпустки. Таким чином, людина створює собі додаткові незручності, переживання, сварки з близькими, від чого стає ще більш невпевненою.

Мотиви й альтернатива

Мотив: "Якщо напевно зробити не зможу, то й починати не варто".

Альтернатива: "У таких випадках важливо зробити те, що можеш. Визначити реальні терміни, докласти зусиль і шукати подальші кроки". "Під лежачий камінь вода не тече".

***

Мотив: "У мене немає таких здібностей, щоб це зробити". "У мене не вийде".

Альтернатива: "Навіть без здібностей можна гори перевернути, якщо бути переконаним у необхідності та розумності справи. Ця переконаність допомагає запалити й організувати інших людей, навчитися нового, відігнати від себе лінь і страх, шукати різні шляхи досягнення мети".

***

Мотив: "Немає сенсу кудись звертатися, все одно не допоможуть".

Альтернатива: "Поки ніхто не знає про Вашу проблему, то й допомогти нікому. Є різниця в тому, як звертатися по допомогу. Можна тільки скаржитися і шукати співчуття, а можна звернутися з конкретним проханням до людей, які володіють потрібною інформацією".

***

Мотив: "Якщо мені нема на кого спертися, то сам я не впораюся".

Альтернатива: "Для виконання необхідної справи можна порадитися з різними людьми, у яких є досвід виконання цієї справи. Це додає впевненості".

***

Мотив: "Мені вже навряд чи щось допоможе".

Альтернатива: "Допомагає не щось містичне, а виправляють ситуацію конкретні дії. Для розв'язання проблеми важливо зрозуміти її суть, вивчити процес виникнення для планування кроків "до виходу" з неї, скориставшись позитивним досвідом інших людей у розв'язанні подібних питань. Усе дається під силу. Якщо з людиною щось трапилося, значить вона може це подолати".

Як позбутися невпевненості?

Подолання невпевненості та профілактика

"Людина лише там домагається, де вона вірить у свої сили" (Л. Фейєрбах).

Пригадати ситуації, які здавалися колись нерозв'язними, а все-таки вирішилися позитивно.

За творчого підходу можна знайти й сили, і час. Сили з'являться, якщо звернутися по допомогу, а час вивільниться, якщо чіткіше визначитися зі своїми завданнями або переглянути терміни виконання задуманого.

Намагайтеся помічати позитивні проміжні результати в процесі виконання будь-якої справи. Це додає впевненості в її завершенні.

Не зупиняйтеся на досягнутому, вважаючи, що вже нічого не потрібно робити. Якщо постараєтеся поліпшити результат, то отримаєте задоволення від своїх справ.

Інша крайність: самовпевненість, самовпевненість.

Позитивні якості: впевненість, переконаність.

Позитивна якість, яку приймають за невпевненість: неквапливість у прийнятті рішень.

Для усунення досвіду невпевненості необхідне виконання всіх етапів роботи над собою.